Доброго ранку! Черговий розділ "Особистого життя Джона R." вже на сайті – і ось невеличкий фрагмент:

– Отже, я маю розглянути цю спра-аву, – слово це Хенсен вимовляв, немов двома пальцями скидав з піджака комаху – наче й справді якийсь акцент… Джоне, про що ти думаєш ? До чого тут взагалі акцент?! – Нагадаю, в компанії немає прямої заборони на романтичні стосунки між співробітниками однієї ланки. Звісно, виключно в позаробочий час і не на території робочого простору! – додав, невимушено крутячи в пальцях кулькову ручку “Паркер” над іще порожнім формуляром. – І так само компанія загалом не втручається в приватне життя співробітників – якщо це не кидає тінь на репутацію компанії. Головне в команді – а я хотів би вважати всіх співробітників компанії командою, містере Ройстон – отже, головне в команді відкрита, дружня, здорова атмосфера. 

“Звільнюся, – розпачливо подумав Джон. – Звільнюся!”

– Отже, ви визнаєте, що здійснили несанкціонований оральний дотик до частини обличчя міс Тревіс без її чіткої попередньої вербальної згоди?

Джон мимоволі здригнувся. Вікно за спиною ейчара здалося нестерпно заманливим. “Несанкціонований оральний дотик”? 

– Виходить що так… – довелося знічено визнати. Якось трохи сумно було чути, як те, що стало для нього першим за багато років живим дотиком, називають стерильними юридичними термінами… 

Що ви про це думаєте?)