Сьогодні я додала розділ про слов’янські імена у фінській традиції імен. Як же цікава подорож імен у світі!

Наприклад, ім’я Ольга має довгу й цікаву мандрівку крізь простір і час. Його коріння веде на північний захід — до давньонорвезького Helga, що походить від слова heilagr і означає «свята», «благословенна» або навіть «успішна». Це жіноча форма імені Helge, яке стало основою для східнослов’янських імен Ольга та Олег.

Разом із рухом скандинавських племен та культурними контактами ім’я Helga поступово переходило на слов’янський ґрунт, де трансформувалося в добре відому нам форму Ольга. А далі цікаво простежити шлях на північ: уже від східнослов’янської Ольги в фінській традиції з’явилося ім’я Oіli — ніби тепло адаптована місцева версія давнього північного кореня.

Так ім’я мандрувало Європою: від суворих фіордів і давньої мови вікінгів — до слов’янських земель, а потім знову до північних сусідів, змінюючись, але зберігаючи своє первісне значення «святості» та благословення.

PS:  Хочу додати після коментарів:

Oili — нерозповсюджена форма імені. Воно не було введене до офіційного іменослова.

А ім’я Оллі не має з ним нічого спільного — це форма чоловічого імені Olavi and Olaf від Óláfr. Olli утворене на основі старої шведської форми Ollen від імені Olav. До цього ж кореня належать імена Olavi та Uolevi. У документах ім’я Olli вперше з’являється в Пайміо у 1346 році, але до фінського календаря воно потрапило лише у 1950-му. Якщо цікаво _)