Татуювання дракона

Сайра:

Я завжди вірила, що моє життя буде таким самим передбачуваним, як і в кожного члена нашої родини ювелірів, аж поки в ніч мого ритуалу на моєму передпліччі не розгорнули крила татуювання дракона, знак якого не повинно було бути поруч із моїм ім’ям.

І тепер, коли вся родина дивиться на мене з подивом, страхом і прихованим осудом, а спогад про дядька Тейра, єдиного приборкувача якого колись викреслили з нашої історії, нависає над усіма, я намагаюся зрозуміти, як жити далі, коли доля раптом викинула мене у світ до якого я ніколи не готувалася.

Єдине що тримає мене на поверхні це підтримка мого брата Майрона, який своїми жартами і впертістю змушує мене дихати, піднімати голову і хоч трохи рухатися вперед у той момент коли я відчуваю себе чужою у власному домі.

 

Нова глава "СерафіІм. Одне життя на двох", вже на моїй сотрінці!)

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
Недільний блог - Коли гра стає коханням…
Коли гра стає коханням… Чи можна домовитися про кохання? Встановити для нього правила, визначити терміни, розписати ролі й заздалегідь вирішити, чим усе має закінчитися? Можливо, хтось скаже, що
Пропажа (оновлення Порталу)
Поки в «Порталі у Гріх» ми з вами і нашою читачкою насолоджувалися квітами, десь там поза кадром з розуму сходили двоє ревнивців. – Знайшлася! Вейн прокричав це так гучно і з надривом, що мені аж вуха заклало.
"Гітара й Контрабас у супроводі..." Рецензія
«Розкошувала четверта осінь по зухвалому вторгненні…» - це початок оповідання Ольги Инки https://booknet.ua/book/gtara-i-kontrabas-u-suprovod-kabalstiki-b461803, в якому більшість сцен еротичні, а «кабалістика», як мені здалося – поєднання
Ігри в академії продовжуються
В академії Голтрейв знову не все так спокійно, тільки цього разу на факультеті демонологів. Ванесса йшла на звичну гру, а повернулася з демонічною міткою на спині. Хто цей демон? Чого він хоче від студентки? І чому вона відчуває
Тим часом у Ноктарії…
Він міг запитати, хто розбив їй серце. Міг вимагати правди. Але натомість просто розгорнув крила й подарував їй небо. — Знаєш, у Ноктарії є одна давня традиція, — промовив він після нетривалого мовчання. — Яка? —
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше