Він міг запитати, хто розбив їй серце.

Міг вимагати правди.

Але натомість просто розгорнув крила й подарував їй небо.

— Знаєш, у Ноктарії є одна давня традиція, — промовив він після нетривалого мовчання.

— Яка?

— Коли людина приносить із собою щось важке, ми не змушуємо її розповідати про це. Просто пропонуємо місце, де вона може трохи відпочити.

— І ти зараз пропонуєш мені таке місце?

Морфіус усміхнувся, поглянувши на безкрає небо.

— Я пропоную тобі ціле небо, Ауреліє. Але вирішувати, що залишити на землі, доведеться тобі самій.

? «Коли Ніч торкнеться Світанку»

Він не обіцяв зцілити її серце. Не просив довіряти йому. Не вимагав нічого натомість.

І, можливо, саме тому їй уперше за довгий час захотілося залишитися. ?