Вже більше місяця я шукала ідеальну формулу для початку нової історії. Було все: ідеї та відторгнення, я десятки разів починала писати і десятки разів переписувала. Чи варто казати, що більшість тих початків книги зникне «у безодні»?

Я полювала на «саме ту» ідею довгий час, і вона прийшла з ДУЖЕ неочікуваного джерела. Вчора я з напівсонним мозком слухала викладача, і він зовсім випадково у своїй лекції сказав фразу, яка миттєво мене пробудила. У мені пробився потік нескінченного натхнення, я схопила телефон і записала всі ідеї, які лилися з мене рікою. Так і народився перший розділ моєї наступної книги, і, звичайно ж, я використала ту саму фразу викладача. Активно переходжу до написання цієї нової історії, а доки працюватиму, запрошую вас до книги, яка вже нещодавно завершилася, — «Не дратуй мене» ♡

З любов'ю,

Дана Рей ♡