Привіт, мої любі читачі)

Вибачте за затримку глав.

Уже сьогодні новий розділ ПОДИХ 2 о 20.00.

Дякую, що любите героїв так, як люблю їх я)

Приємного читання))

• Тепер у тебе є я. – Роман підходить ближче і притуляє її спиною до своїх грудей. – Я буду тебе любити. – тихо шепоче торкаючись губами тендітного дівочого плеча. – Я буду про тебе дбати… – вуста підступно повзуть по тонкій шиї.

Його дотики – не просто втіха, а майже ритуал. Обережний, продумай, точний до дрібниць. Її тіло слухняно м’якне, наче глина в руках умілого гончара.

• Ми не будемо повторювати помилки наших батьків. – спокійно промовляє, як диригент, який точно знає, коли кульмінація. – Наші діти будуть рости в любові.

Пуф. Паф. Яхта на мить освітлюється наче сцена. Над темною водою розквітає вогняна куля – спершу маленька, наче іскра від запальнички, а потім розгортається у пишний пелюстковий вибух світла. Феєрверк розтинає тишу, мов чийсь нервовий сміх, самовпевнений і гучний.