Мій відгук на Гра Семаргла. Живі всередині

Відгук на книгу ... Гра Семаргла. Живі всередині

Скажу чесно Дмитро Кузьмін мене здивував) 
Отож до відгуку)

Зомбі апокаліпсис у степах України. Вже саме це притягує увагу. Чи то такого не читаю, чи мало пишуть, але твір для мене був диковинкою. Цікаво так відірватися від звичних драконів, магів та зорельотів й побігати від зомбі та не тільки від них… Думаю, варто зазначити, що вся книга — суцільний екшн із невеликими моментами спокою, які майже миттєво боряться, бо десь на носі якась чергова дупа намальовується. По сюжету — то він тут також летить як дикий. Не встиг ГГ Дмитро із дівчиною Настею та кількома родичами чи друзями знайти плюс-мінус безпечне місце, як на носі вилазить: як не навала зомбаків, так якісь військові банди, які воюють за територію. Чесно, чи то я не був готовий до такої швидкості, чи не звик — але от дикий темп постійно вибиває з колії й не дає зануритися у світ. Не кажу, що це погано, я розумію, що по логіці світу, де всі проти всіх, де на тебе на кожному кроці чекає якась дика смертельна небезпека, воно й так мало б бути. Часу на роздуми, рефлексії майже не лишається, та все ж, як на мене, із темпом книги автор трохи переборщив… По героям — що скажу: ГГ Дмитро адекватний та тверезий як боєць ССО, Настя ж у нас більше піддається емоціям та переживанням, але назвати її слабкою героїнею не вийде. Хоч за всю цю пробіжку в мене склалося враження, що саме вона тут найбільше змінюється, закаляється та загартовується. Дуже яскрава персонажка. По інших — тут часто калейдоскоп, особливо на 3-х, 4-х ролях, але так має бути в такому світі… Що ще варто додати — заберіть дітей від екранів, це вам 18++: лайка, зомбі та кров, й головне — дика атмосфера «всіх проти всіх», коли ти не впевнений, чи можеш вірити так званому союзнику, а ріншенян міняються на ходу… Так що, якщо ви втомилися від вільних та легких історій — це для вас. Це як «Гра престолів», тільки на півдні України, в локальних масштабах і з колоритом аніме про зомбі…