Вихор крові і полум’я༄

✨Таємнича четвірка прибуває вранці до замку Трейт, але застає його майже знищеним ущент. Серед уцілілих — лише наляканий хлопчик та ще більш переляканий стюард. Що ж сталося минулої ночі у твердині, і які цілі переслідують озброєні до зубів троє воїнів і чарівниця?
Кого ще притягнуть до себе руїни колишнього замку — і чим усе це обернеться? Усе це й багато іншого ви знайдете в двох нових частинах, які вже опубліковано!
✨Приємного читання!
Читати зараз

 

4 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти

Чудові візуали!

avatar
Крісті Ко
14.11.2025, 23:03:16

Чудовий візуал, особливо хлопчик гарно передає емоцію. ❤️❤️❤️

avatar
Ярий читач
14.11.2025, 22:33:38

Файний візуал)

Volodymyr Vasylyshen
14.11.2025, 22:55:22

Ярий читач, Щиро дякую.

avatar
Ромул Шерідан
14.11.2025, 22:24:47

Дуже гарно✨⚡

Volodymyr Vasylyshen
14.11.2025, 22:55:01

Ромул Шерідан, Дякую, старався)

Інші блоги
Недільний блог - Коли гра стає коханням…
Коли гра стає коханням… Чи можна домовитися про кохання? Встановити для нього правила, визначити терміни, розписати ролі й заздалегідь вирішити, чим усе має закінчитися? Можливо, хтось скаже, що
Пропажа (оновлення Порталу)
Поки в «Порталі у Гріх» ми з вами і нашою читачкою насолоджувалися квітами, десь там поза кадром з розуму сходили двоє ревнивців. – Знайшлася! Вейн прокричав це так гучно і з надривом, що мені аж вуха заклало.
"Гітара й Контрабас у супроводі..." Рецензія
«Розкошувала четверта осінь по зухвалому вторгненні…» - це початок оповідання Ольги Инки https://booknet.ua/book/gtara-i-kontrabas-u-suprovod-kabalstiki-b461803, в якому більшість сцен еротичні, а «кабалістика», як мені здалося – поєднання
Ігри в академії продовжуються
В академії Голтрейв знову не все так спокійно, тільки цього разу на факультеті демонологів. Ванесса йшла на звичну гру, а повернулася з демонічною міткою на спині. Хто цей демон? Чого він хоче від студентки? І чому вона відчуває
Тим часом у Ноктарії…
Він міг запитати, хто розбив їй серце. Міг вимагати правди. Але натомість просто розгорнув крила й подарував їй небо. — Знаєш, у Ноктарії є одна давня традиція, — промовив він після нетривалого мовчання. — Яка? —
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше