Хто така Кіра?

Приватний детектив, маг і трохи втомлена жінка...

Це не типова історія про героїню з блискучим мечем чи ефектну спокусницю, яка легко вирішує усі життєві проблеми.

Кіра — інша. І саме тому я її так люблю.

Вона курить більше, ніж радять лікарі. П’є холодну каву, бо гаряча охолола, поки вона намагалася зрозуміти, куди зникла дружина, чоловіка, який дуже боїться пілонів. Офіс Кіри — не кабінет у стилі лофт, а кімната зі старим диваном, облупленними стінами і табличкою «Ромашка» на дверях. Назва — на згадку про маму й трохи світла в її зовсім не світлому житті.

Кіра — колишня поліцейська, яка одного разу вийшла живою з обваленої будівлі… і вже не була тією самою.

Щось у ній прокинулось. Щось дивне, незрозуміле, магічне. А пізніше з’явився дух. Маленький, трохи кумедний, але рідний. Його звати Зефір, і він єдиний, хто пам’ятає її такою, якою вона була до всього цього.

Вона не рятує світ. Вона просто намагається в ньому вижити. Іноді шукає зниклих котів та повертає у сімʼї невірних чоловіків, а буває тягається з тими, хто сильніший в десятки разів та ще параллельно, переважно вночі при освітленні настільної лампи вивчає магію, вигрібаючи інформацію з усіх можливих місць.

Ось така вона, моя Кіра.

Якщо у вас зʼявилось бажання познайомитися з нею ближче — запрошую вас до мого роману "Нульовий ранг. Детективне агенство "Ромашка"."