Цікаве з книги "Полювання на Місяць"

Віола підбігла до мене та обійняла за талію, я при обняла її однією рукою, іншою навела зброю на мисливця.

 Але його то не спинило.

– О, хочеш теж стати вбивцею як я? – перепитав цей покидьок і криво всміхнувся.

 Він підійшов впритул до нас, аж дуло пістолета уперлося в його широку грудину

– Ти навіжений! Я буду стріляти! – попередила я.

 Але моя зброя тряслася. Хоча я намагалась взяти себе в руки.

– Не зможеш…бо ти інша…ти не з цього болота! То ж забирайся, і не заважай мені виконувати свою роботу, – сказав як відрізав мисливець.

 Я запала від його слів, що луною відбивалися моїй збуреній душі. Да звідки йому знати на що я спроможна? Він нічого про мене не знає!

 Я стиснула губи.

 Я все ж натиснула на гачок, гримнув постріл, на мить зажмурилася, а рука сіпнулася від віддачі, ніс почали лоскотати порохові гази. То ж хотілся чхнути, я шмигнула носом.

– Твою на ліво! Все ж вистрілила! – обурився мисливець, відсахнувшись в сторону, я вистрілила мимо, але загрозливо близько.

 Звісно вбити я його не можу, як би не бісив, але все ж вистрілила поряд, щоб не трендів багато.

– До чого обурення, якщо сам же просив? А наступного разу поцілю у лоба! – попередила я.

 Сова вишкірився на мене і навіть помітила щось схоже на ікла під верхнею губою.

 Він хотів схопити мене за горло та наче в останю мить чогось передумав, випрямився і почав оглядатися.

– А тобі щастить, твої побратим вже тут! – повідомив Сова, – Малеча, в нас мало часу, я прийшов за тобою! Мене прислала твоя бабця, якщо знов не хочеш повернутись на досліди до мисливців, ходімо зі мною!

– Що? Я не вірю! Не може бути! – здивувалася Віола відкрила від здивування рота, і витріщила зелені очі, в яких заблищали сльози.

– Він може брехати! Хай доведе це! Бо чого він одразу це не сказав? – не повірила я.

– Бо мені заважали весь час це зробити...– і красномовно подивився на мене, – …а ще мені було весело, – відповів мисливець та дістав щось з кишені та кинув Віолі, вона це зловила.

 Мавка подивилася в розгорнуті долоні і її брови по лізли наверх.

Посилання на книгу:https://booknet.ua/book/polyuvannya-na-msyac-b411827

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти

Захопливий уривок ❤️

MargFed
11.11.2025, 20:56:28

Кайла Броді-Тернер, Вельми дякую!

Інші блоги
Ваша перша сцена )
Діліться, якою була перша сцена, з якої почалася ваша книга? Не перше речення - а саме історія =)) У мене «Сваха під прикриттям» почалася 20 років тому не зі свахи й навіть не з основних подій сюжету. Перша сцена
Містичний настрій
Сьогодні в мене вампірський настрій, тож хочеться почитати щось атмосферне й темне. Порадьте якусь історію про вампірів, яка вас справді зачепила — щоб із харизматичними героями, напругою й тією самою містичною атмосферою,
✨✨візуал і спойлер на 10 розділ Підступних ігор✨✨
Турнір на виліт продовжується, в 10 розділі Лізет доведеться трохи відкрити завісу таємниці свого походження або вилетіти з ігор☺️ Приєднуйтесь до історії Підступні ігри Гном із складу журі раптом усвідомлює,
Таємниця, схована в граніті, нарешті відкрита
Шлях виснажив загін. Сили закінчуються, надія на відпочинок стає майже примарною. Але там, де інші бачили лише глухий кут, Зорн побачив двері. Ворота, що не відкривалися віками, підкорилися магу, оголивши те, про що Цитадель
Анонс❤❤❤ Справді ж, любий?
Вітаю, мої солоденькі! Обід під руку з Алатером продовжується. Чи не втомив вас ще цей демон? І чи не шкодуватиме Моргана про те, що знову накликала на себе купу проблем? Ну, вона без цього просто не може. До речі, майже
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше