І зустрілось Сонце із Місяцем! ☀️✨

Вітаю, друзі! У новому розділі, Люмія зустрінеться із Аденною!  Цікаво якою буде взаємодія чергової сонячної із нашою зоряною трійцею?) Тоді мерщій читати! ✨

Дівчина прокинулась, різко сівши у кущах. В голові гуділо, а перед очима мерехтіли блакитні цятки. Скільки саме вона проспала було невідомо. Та перше, про що вона задумалась: чи бува, не нагнали її вартові Аларика? Адже вони на відміну від короля можуть навідати «пустку». Помітивши довкола сяйливий блакитний пилок, Люмія зачудовано спостерігала як він осідає блакитними крапками на її шкірі. 

Люмія задихнулась від краси палацу, що стояв трохи далі дивовижного лугу, всіяного нічними фіалками. Вона ніколи не бачила зоряного неба і була певна, що воно не гарне, адже яким може бути небо без сонця? Пустим і нецікавим. І, Дволикий знав: як же вона помилялась. Нічне небо було казково прекрасним. Зірки сяяли, немов діаманти, білий молодий місяць таємничо світився над палацом зі сріблястого каменю, що блищав посеред ночі у тьмяному сяйві блакитних магічних куль. Яких тут, до слова сказати, було безліч. Вони літали у повітрі, нагадуючи мильні бульбашки.

І от, нарешті, ми підходимо до нашої любої трійці!✨

Аденна переодягнулась у вишневу оксамитову сукню, камеристки вклали її волосся і опустили корону на голову. За десять років дівчина б мала звикнути до цієї ваги, але все це давалось їй непросто. Звісно, народ вірить їй і радіє, що нарешті влада у руках справжньої спадкоємиці, та все ж, її душа ще була на шляху до зцілення після всіх тих одкровень. Риси її обличчя втратили підліткову м’якість, та все ж лишили рішучість погляду і загадкову красу.

 Джейд був пунктуальним як і завжди. Він увійшов у передпокій і одразу ж зняв каптур свого плаща, чорне волосся аж блищало у світлі магічних куль. Проникливі сріблясті очі потеплішали, щойно він побачив королеву.

– Аденно…Маєш приголомшливий вигляд.

– Дякую… – трохи розгублено мовила вона.

За цей час він майже не змінився, звісно Джейд подорослішав, став вищим і ширшим у плечах, а погляд його тепер містив досвід, про який він мовчав, та все ж Аденна бачила перед собою того самого хлопця, якого пам’ятала.

Сейдж відчинив двері, відстібнувши ґудзик плаща. Побачивши хлопця і Джейд, і Аденна заклякли.

– Доброї ночі, Аденно, – Сейдж здійняв підборіддя, вітаючись із хлопцем: – Джейде.

– Богине... – зітхнула королева.

Джейд і собі округлив очі.

– Ні, всього лише я, – криво всміхнувся Сейдж.

– Ти спитаєш, чи я? – понизив голос Джейд, звернувшись до Аденни.

– Спитаєш про що? – повісивши плащ, Сейдж повернув голову до королеви і названого брата.

– Ти так і плануєш лишати цього тхора на підборідді? – нахмурилась Аденна. Хлопець завжди був гладенько поголеним, тепер же його обличчя вкривала рослинність, що додавала йому віку і геть не прикрашала делікатні риси.

Ну, як? Змінились наші любі спадкоємці Богині? Нагадаю, що десять років тому, вони мали такий вигляд)

Запрошую також до своїх соціальних мереж ☀️

❣️Мій інстаграм

❣️Мій фейсбук

❣️Мій пінтерест

Ваша, Кайла Броді-Тернер ❤️