Хочу екшона

Чат жіпіті проти :-)

Якщо чесно, я іноді раджуся з ним з приводу деяких поворотних сюжетів.
Повертаємося до історії Ані та Кості. Я прям, як богиня скла, хочу драми й екшна. 

Чат каже, що неправдоподібно буде й втомить читачів.

І от як бути? Що думаєте?)

3 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Діана Лисенко
10.11.2025, 13:38:24

Я думаю, що він усе ж таки робот, який міркує логікою. А письменник — це людина з великою фантазією. Тому, на мою думку, вам варто відчувати свій твір серцем — через власні емоції та відчуття.

Олена Ранцева
10.11.2025, 14:28:40

Діана Лисенко, ♥♥♥

avatar
Ірина Скрипник
10.11.2025, 12:38:14

Хочете — робіть

Олена Ранцева
10.11.2025, 12:54:10

Ірина Скрипник, Дякую)

avatar
Белла Ісфрелла
10.11.2025, 12:40:57

Я хоч і консультуюся з чатом джпіті, але дослухаюся рідко. Ба більше, можу навіть посперечатися, бо переконана, що знаю краще. А ви дійте так, як відчуваєте, адже те, що нам справді до душі, ми завжди зможемо написати краще, ніж будь-що інше.

Олена Ранцева
10.11.2025, 12:53:59

Белла Ісфрелла, Дякую) Я теж думаю, що треба йти за іскрою, якої у ШІ немає.
Але все ж іноді він буває корисний, особливо в питаннях пошуку інформації)

Інші блоги
День 2. Спогади, які повертають до життя ✨
Любі мої! Перші три глави вже на сайті, але мені так хочеться поділитися з вами ще одним маленьким, але дуже важливим фрагментом з сьогоднішнього викладу. Після душного Києва та важкої розмови Уляна нарешті виривається
✨між довірою та болем...✨
Всім привіт! Я знову до вас з новими розділами Аварії на дорозі долі, де на вас чекають несподівані повороти й непрості випробування героїв. Сподіваюся, у вас усе добре й ви знаходите час для відпочинку та улюблених книжок.
Від тебе смердить довбаним грейпфрутом
Холодний край його металевої маски повільно ковзає вздовж моєї шиї, поки він важко вдихає мій запах. Я завмираю від обурення. — Від тебе смердить довбаним грейпфрутом, — повідомляє він із такою серйозністю, наче
Глава 8 - Опублікована!
Ми перестали підійматися вгору. Тепер просто їхали вперед. На ніс упало щось мокре, і я мимоволі подивилася на землю. Сніг. Хоча це й не дивно. Ми фактично в горах, а тут сніг — звичайне діло. Долоні
Той, хто стоїть у темряві
Ось і все! Історія добігла кінця!!! Всі розділи вже у доступі https://booknet.ua/book/toi-hto-stot-u-temryav-b461480 Це був для мене експеримент в жанрі містики. Цікаво, вийшло? Пишіть ваші коментарі, діліться своїми думками.
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше