Доброго ранку, шановні автори й читачі!❤️(04:48)

Надихнувшись іншими письменниками я вирішила теж попрактикуватися в написанні подібного жанру історій. Хоча років 5 тому я навіть не мислила, що колись говоритиму відкрито про подібне, не те, що писатиму!

Не буду затягувати. Сподіваюся, вам хоч трішки сподобається❤️ Якщо ні - я не засмучуся❤️

"Не те, чим здається"

Тож в одному лише рушнику я вийшов до нього на кухню
- Яре, позичиш мені кілька своїх речей? Я геть забув, що в мене їх обмаль, а ті, що є потрібно негайно випрати!
- Так, звіііісноо, - заїкаючись і ледь не давлячись напоєм відповів друг. 
- Вибач за такий вигляд, ті речі брудні, не хотів на чисте тіло знову одягати.
- Та все добре, зараз підемо тобі щось шукати, - і ми пішли в його спальню. 
 Ярослав крадькома кидав на мене розглядаючі погляди, але я все помітив і вирішив, що хлопець порівнює мою статуру зі своєю і оцінює, хто більш м'язистий - в нас це був частий ритуал, навіть вголос обговорювали, коли відпочивали, наприклад, біля моря чи купалися в басейні.
- Ось, тримай: футболка, піжамні штани, білизна - вона чиста, не переживай, нової, на жаль, немає, - хлопець почергово давав мені речі, виймаючи їх із шафи. - Шкарпетки давати? В тебе все ще мерзнть ноги?
- Так, давай, досі мерзнуть, - здивувався я тому, що він пам'ятає такі дрібниці.
- Давай одягайся і їсти, - Ярослав знову окинув мене дивним нечитальним поглядом і вийшов.