Сьогодні можу нарешті сказати: «Сховані димом»https://booknet.ua/book/shovan-dimom-b441543 завершена.

Остання глава вже на сайті. У середу вийде післямова — для тих, у кого залишилися питання. Але сама історія дійшла свого кінця.

Це був дивовижний досвід — у чомусь навіть містичний.

Здається, ця книга не надто хотіла бути написаною. Змінювався первісний задум, сюжет вів мене не туди, куди я планувала, а герої часом просто влаштовували бойкот. Бувало, що техніка відмовлялась працювати, а цілі глави — зникали безслідно.

Вона не одразу знайшла свого читача. Можливо, тому, що в ній надто багато особистого. Деякі події вигадані, а деякі дійсно сталися. Але емоції героїв —їх внутрішній світ, це та реальність, яку я хотіла розповісти.  Ця історія витягла з мене всі сили, але водночас навчила — писати щиро, навіть коли болить.

Можливо, колись я повернуся до неї. Проведу редакцію, зміню кілька сцен, подивлюся на все вже спокійніше. Але зараз вона така, як є. І в цьому — її правда.

Я поставила собі мету — написати книгу більшого обсягу, ніж будь-яку до цього. І я це зробила.

Це був виклик, виснаження і натхнення водночас.

І попри все — я рада, що не здалася.

І мені дуже хотілося, щоб мою історію прочитали, щоб її почули.