Сьогодні вийшов один із останніх розділів моєї книги. Сьогодні Ліза говорить від імені багатьох жінок, які були фактично в рабстві... Дуже насправді розділ такий. Не легкий. І в той же час жорстокий. Але в житті часто багато жорстокості, яку або романтизують, або вважають за норму. Іноді. Треба, щоб справедливість була. Вона важлива. Якщо немає надії, що винних покарають, то немає віри в життя і далі. Я все ж схиляюсь до думки, що Ден і Ліз достойно пройшли ті випробування, які я для них приготувала. І вижили. Їхня психіка робила все можливе, щоб вони вижили. І коли люди з таким схожими травмами разом допомагають одне одному зцілитися. Це прекрасно. Мені сумно, але і в той же час відповідально. Адже в цієї пари точно має бути розділ "три роки потому". І він буде. Дякую всім, хто проживає і проживав зі мною історію цих двох людей. Чекатиму на ваші коментарі під книгою Вони для мене цінні... 

назавжди, ваша.

Джоанна Вейн.