але не усвідомлює та не визнає цього:

Я майже не спала ніч. Щойно закрию очі, перед очима той пустир і тіло Кості на пожухлій траві. Прокидалася, віддихувалася, але не ризикувала бродити кімнатою, щоб не лякати дівчат. Подовгу лежала з широко відкритими очима, таращилася в темряву, але через деякий час все одно засинала.

Все повторювалося. Брала в руки телефон, повідомлень не було. Телефонувала, але абонент не абонент.

...

— Якби щось сталося, ми б про це ще в гуртожитку почули, — Ліка намагається мене втішити, — Ти точно впевнена, що переживаєш тільки через потенційну втрату захисника?

— Тобто?

— Ти поводишся як звичайна закохана дівчина, — мене аж занудило, — Всі ці передчуття, сни. 

— Не говори дурниць, — сказала стомлено, — Я просто не маю вибору. Або він, або Стас з дружками. До Карпенка я вже звикла, знаю, як поводитися, аби тільки він був у гуморі. Задоволений мужик менше знущається. Звикати до когось іншого та по новій вивчати звички не хочу. 

 Не питайте чому, надихнула не моя книга, але в одному з письменницьких чатів виникло питання: "Чому жінки закохуються в аб'юзерів та довбограїв?" 
Мені цікаво почути вашу думку, дорогі читачі ♥ Пишіть в коментарях.

P.S. Нову главу книги "Мій коханий сталкер" вже можна почитати на сайті. Ми заходимо в цікавий сюжетний віраж, так що застібніть паски безпеки :)

P.P.S. Ви б хотіли окремий канал в телеграмі по моїм книжкам? З обговореннями, інтерактивами та легкими спойлерами.