Цього разу і ти теж, моя дівчинко!

Головний псих на сцені –  і він такий поганець, що на нього запали девʼять з десяти. А десята сховалась поки що під ліжком, міцно затискаючи рота й колінки. Та все одно не врятується. 

"...Станіслав, цей персонаж залишив двояке враження)… класно і детально прописано, подано, що розумієш - перед тобою псих від мозку до кісток, але ж затягує гад) я сама чесно під кінець залипла..."

(зі свіженького відгуку, що я отримала вчора знов о другій ночі від дівчини, яка щойно дочитала останню сторінку "Давай будем мовчати". Чому дочитують знов саме вночі й одразу шлють відгук –  не питайте, не знаю. Але це вже система)

Отже. І це не тільки про Стаса, а ще про сюжет моєї нової книги, яку я пишу в рамках марафону NaNoWriMo..

Чого ми так охоче залипаємо на психопатів у книгах та фільмах? Це так популярно зараз: він абьюз і відкрито знущається, може навіть згвалтувати й щось відгризти, а вона все одно підкоряється його збоченій харизмі й сама лізе до нашийника з кайданками. 

А ще це тема зустрічі від @textoria_ua, яку я збираюся відвідати незабаром. 

Нас захоплює та закохує темний троп в романах. Але чому?

Моя думка: 

Ми залипаємо не на психа. Можливо, на себе самих в образі тієї єдиної Гєрди, що зможе гарячими слізьми розтопити крижинку в серці Кая (спойлер: таки зможе. Але справа не в серці, дочитай до кінця!)

А ще на ту атмосферу, яку він створює своєю харизмою. Бо психи всі харизматичні маніпулятивні особи, й близько не знайомі з емпатією: їх мозок влаштовано трохи інакше, деякі частини функціонують не так, як у пересічної людини. Тому психопат здатен абсолютно обʼєктивно оцінити ситуацію, виділити слабкі сторони персони, переваги для себе з цього –  й використати їх без компромісів та вагань. Вони особливо безжально натискають на найболючіші травми, а потім –  змах татуюваною кінцівкою з важким ониксовим перстнем, чарівний портсигар з зачарованим білим пилом та пігулками –  і я покажу тобі інший світ, мала, де болю не буде, лише вічна насолода та солодке забуття. 

Психопати використовують перелякану зарьовану жертву в своїх цілях так майстерно, що вона цього не помічає досить довго. Доречі, часто в безглуздих й поверхневих цілях, як на оточуючих адекватних людей. 

Іноді вони просто залякують. Заради втіхи. Бо нудно їм, бач.

Але все одно вказують шлях рятування, ведуть по ньому і самі себе перетворюють на героя –  щоб знов таки безжально маніпулювати. Але ж він вже герой-рятівник. І пофіг, що витягав з халепи, в яку сам штовхнув. 

Ми не хочемо знати розгадку. Ми хочемо залишатися обдуреними. 

А ось ще кілька цікавинок про психопатів: 

–  відсутність емпатії обумовлена недостатньою активністю мигдалевидного тіла (як поетично, правда? Стас кормить Іру мигдалевими тістечками на лазурному узбережжі, такими ніжними, що половина розсипається, ще не діставшись рота. І він її облизує потім) а також продовгуватої долі головного мозку через пухлини, травми або уроджену аномалію. Тобто, психопата можна прооперувати –  і він буде нормальним, тобто емпатичним

–  психопати в більшості полюбляють синій колір (у Стаса фіолетовий. Але це скоріш підігрування вподобанням Іри)

–  вони зовсім не розумні –  iq часто не перевищує 90-100. Але вміють гарно створювати враження високоінтелектульних осіб ( “Як він це зробив –  не збагну. Але ж в нього ні хисту, ні мізків. Ні бе, ні ме, як говорила завжди твоя мама. А там, за гратами, він якось розуму набрався, говорити навчився, одягатися. І коли вийшов…” –  так розповідає бабуся Ірині про молодого Стаса. Це потім він почав читати Маркеса. А можливо, тримав книжечку при  собі, просто щоб хизуватись на пляжі та підпирати телефон, коли знімав домашнє порно)

–  психи маніакально стежать за своєю зовнішністю, полюбляють брендове, модне вбрання, обожнюють створювати епатаж образом. Вони нарциси (“...Глянь, як одягається стильно, пахне гарно, при баблі… Стас доглянутий завжди, навіть у коматозі” –  нахвалює поганця зла мачуха-ескортниця. І теж потім… Втім, це непотрібний спойлер. Читайте продовження)

–  вони охоче й барвисто спілкуються на найулюбленіші теми –  гроші, їжа та с@кс. ( “Як ти вважає, люба Белла, чим відрізняються презервативи з кавуном від презервативів з полуничкою?” –  питає Стас, поїдаючи кривавий стейк й запиваючи його крижаною горілкою. А на десерт –  тирамізу з полуницями. 

–  не вміють працювати в команді – лише керують та делегують

–  часто сентиментально привʼязані до домашніх тваринок, амулетиків. (Стас зробив таким амулетиком та тваринкою Іру: “ – Завів ось собі улюбленця домашнього… А тепер розважай його… Годуй… Доглядай… Мити ще доведеться, щоб красу не зіпсувати… Витівки дивні терпіти, образи. І на ланцюг не посадиш, у нашийник не дається – каже, помре тоді… А я ж не хочу, щоб нашкодило собі, таке неслухняне… Пропаде ж, якщо втече…”)

–  переймаються через найменшу зовнішню ваду –  прищік на носі або пляму на рукаві

І на завершення:

Психопатія не діагноз. 

 А стиль поведінки. Психа можна приборкати та виправити. Впливом на мигдалеве тіло в головному мозку. А бо ж… Я написала все, що про це думаю, ось тут:

https://booknet.ua/book/polumya-ta-ld-krik-dush-kniga-persha-b428657

https://booknet.ua/book/polumya-ta-ld-mova-tla-kniga-druga-b433997

https://booknet.ua/book/polumya-ta-ld-kniga-tretya-b436820

Майже все. 

Дізнатись, як все починалося, можна тут (там знижка наразі, все по 400):

docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSf0ooz7qvj7g4oPpkXTnb5lCq1oicNuwoXvafW52aeSSR0e0g/viewform

А розділи нової книги незабаром покажу. Їх вже три. Придумала навіть обкладинку для Букнет. Тож чекайте!

З любовʼю, Єва

P. S. Я зробила відео з голого Стаса. Всі дивляться, нікому не подобається. Чемні всі. Подивитись нечемним можна тут:

https://www.instagram.com/reel/DQugISNCOzQ/?igsh=MWt5NnMxb2N0ZWJ4MQ==