Сьогодні на Букнет вийшло нове продовження «Серця Вітрокрилів» — розділ, який дався мені, мабуть, найважче за останній час. Є миті, коли авторів наче лишає натхнення… коли слова плутаються, сцени тікають, а герої мовчать.

Але знаєте що? Іноді достатньо одного глибокого вдиху, ковтка теплого чаю і спогаду, заради кого та чого я пишу цю історію.

Сили все ж знайшлися, і новий розділ ожив на сторінках.

Тож я знову ділюся з вами частинкою свого серця.

Сподіваюся, ви відчуєте кожен подих вітру, кожен трепіт крил і ту емоцію, заради якої історії народжуються.

Дякую, що залишаєтеся поруч.

Полетіли далі разом!