Коли ми стикаємось із травмою дитинства, мозок часто вмикає захисні образи: тих, хто колись був для нас символом безпеки.
Це може бути голос, запах, тінь чи навіть подих вітру.
Наші близькі продовжують жити в нашій підсвідомості, навіть коли їх уже немає поруч.
Іноді вони приходять не для того, щоб лякати, а щоб підтримати, щоб нагадати.
Чи чув колись у голові голос людини, якої вже немає, — голос, що звучав саме тоді, коли ти найбільше потребував підтримки?
Напиши в коментарях:
Чи вірите ви, що ті, кого ми втратили, залишаються поряд?
Або, можливо, це лише голос нашої підсвідомості, який ми називаємо їхнім ім’ям?
3 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЯк на мене, кажучи словами Шекспіра – «Є багато речей, друже Гораціо, яких не збагне людська наука». Те, що ми маємо зараз за звичайну техніку, двісті років тому вважалося б чародійством... То ж хтозна, скільки ще ми не знаємо... Бо надто сумно уявити, що людська свідомість зникає назавжди...
Dana N, ❤️❤️❤️❤️❤️
Ну з власного досвіду за 28 років життя є і були такі моменти, коли не тільки чув десь знайомий голос чи запах, а і бачив знайомих давно відійшовших на той світ людей
Навіть моя майбутня дружина повністю схожа на ту дівчину, що мені снилася часто до зустрічі, поки не зустрілися в реальному житті.
Та і так, в основному, в моєму житті було багато чого дивного: то предмети зі столу самі підіймаються, як от блюдце з чашки, то повз мене в будинку пролітали два клубочки тіні, то кроки позаду, хоча нікого нема в радіусі 1,5 км, то голоси, то шепоти
Навіть бачив великого сірого кота на порозі власного будинку, що став маленьким чоловічком з бородою і зайшов у відкриті двері дому, хоча ніхто крім мене цього не бачив.
Та і живу я, власне, за 300 м від кладовища.
Prosto Chelovecek, Дякую, за вашу щиру думку,так я цілком погоджуюсь,бо в моєму житті, я втратила дорогу мені людину і інколи здається, що близька мені людина мене
чує,або спостерігає,за мною,і у моєму житті також трапляються інколи явища,скажемо так,це навіть пов'язано з моїм розладом дистемією,але я вдячна вам за ваш відгук,та досить цікаву містичну історію.
Певно мірою так!)
Ромул Шерідан, Пане Роман, дякую вам за те,що до сих пір не забуваєте,і поруч з моєю творчістю,це ще більше додає сил і мотивує))))і я вдячна вам за ваш відгук❤️❤️❤️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати