Вітаю, друзі, новий розділ, що продовжує знайомити вас із Містом Сонця, уже на сайті!☀️

– Міс? – стурбовано покликала її Лейла.

Люмія зітхнула і заплющила очі. Під повіками досі відчувалися білі спалахи. Підбори занурювались у м’яку землю, від чого дівчина похитнулася, та все ж встояла.

– Що сталось? Вам зле?

– Та ні… – промимрила вона, зітхнувши. – Трохи повело…

Лейла зняла із зап’ястка віяло, що кріпилось на еластичному браслеті з ниткою перлів і почала обмахувати ним обличчя дівчини. Люмія підняла руку.

– Все добре, Лейло. Дякую.

– Ще хвилинку. Хочу насолодитись сонячними променями, – мовила Люмія.

Сонячне світло просочувалось крізь вікно, виконане із бурштину та цитрину, залишаючи на золотих шпалерах яскраві відблиски.

Король пройшов до свого робочого столу і відкрив шухляду.

– На, приміряй це, – сказав він, поклавши перед дівчиною червоний оксамитовий футляр.

– Що це?

– Відкрий і глянь, – роздратовано кинув Аларик. – Не став дурних запитань.

Люмія проковтнула бажання кинути саркастичну репліку і відкрила футляр. На червоній оксамитовій подушці лежало золоте кольє у вигляді сонць. Найбільше з них було по центру, прикрашене круглим жовтим діамантом, інші трохи менші були всипані маленькими камінцями бурштину. Промінчики були гострими і з’єднувались між собою, утворюючи цікавий візерунок із золота. Дівчина аж задихнулась від краси цієї витонченої роботи.

Запрошую також до своїх соціальних мереж ☀️

❣️Мій інстаграм

❣️Мій фейсбук

❣️Мій пінтерест

Ваша, Кайла Броді-Тернер ❤️