Експериментую

Вітаю))

Вирішила я якось перевірити, що буде, якщо згодувати ШІ просто шматки тексту з книжки. Зі своєї книжки. А так, як пишеться зараз Тенета вишневої діви то текст звідти. Вийшло доволі цікаво))

Ось це ілюстрація 

до цього шматочка:

Глорія написала собі записочку, щоб нічого не забути. Бо окрім котячої трави вирішила купити ще купу інгредієнтів, поки заметіль знову не почалася і не відбила бажання ходити по місту. Ще продуктів, солодощів різних, мілких подарунків, бо зимовсята продовжуються як-не-як. Може ще й хтось з родичів приїде. Інкогніто, бо в столиці їх бачити будуть не раді.
І йшла вона, час від часу в ту записку заглядаючи — шматочок паперу чомусь їй настрій покращував. Йшла собі, йшла, нічого поганого не очікувала, аж поки на всьому ходу не врізалась у якогось чоловіка.
— Вишнева діва! — явно зрадів він. Голосно зрадів, аж перехожі стали оглядатися.
А Глорія підняла голову і побачила перед собою принца-красунчика без клепки в голові. Він стояв, задоволено посміхався І явно бажав, щоб йому хтось кошиком по тій посмішці врізав.
— А я тебе якраз шукаю, — сказав уже тихіше. — Йдемо он там посидимо.
І не встигла Глорія зорієнтуватися, як він схопив її під лікоть і буквально поволочив до прочинених дверей маленької пекарні. А Глорія від несподіванки навіть супротиву не чинила. Йшла, перебираючи ногами і не відчуваючи їх, наче летіла, кліпала очима, як лялька з механізмом в голові і відчувала як протяг видуває з її власної голови останні думки, залишаючи тільки дзвінку тишу.
— Ти така незабутня дівчина, — муркотів на ходу принц. — Раз побачиш і все, навік не забудеш. Твої прекрасні очі…
Знущається, якимось дивом зрозуміла Глорія.

А ось ця

До ось цього:

— Не повернешся? — спитала мама.

— Ні. Мені не подобаються дідові умови. Йому не подобаюся я. Всім іншим не подобається моя репутація. А іще…

— Не мороч мені голову разом зі своєю репутацією, — суворо попросила мама. — Не хочеш повертатись, будеш витворяти свою дурню з тілоохоронцем за спиною. До речі, де він?

Схоже королева тільки помітила, що її рудого слідопита поруч з Корвіном нема, а вона ж йому заплатила за інше.

— Спить, — чесно відповів невдячний син. —  Хоча може вже й прокинувся і йде по сліду. Повзе через кучугури, бажаючи мені провалитися у підземне озеро до прозорих жаб. Я його недостатньо добре знаю, так що нічого гарантувати не можу.

— Як спить? — здивувалася мама.

— На спині і похропує, досить милозвучно.

Королева шумно видихнула і якось підозріло озирнулася. Мабуть шукала щось важке, щоб синочку приголубити.

— Та нічого йому не буде. Звичайна сонна сіть. Стандартна, з амулету, я просто підживив…

— Корвін, краще мовчи, — душевно попросила мама і подивилася на своє гадання.

— І що там? — зацікавився він, бо в чому-чому, а розкладах з пластин, квіткових пелюстків і інших дивних речей ніколи не розбирався.
 

Схоже? Чесно, поняття не маю, за що на другій картинці всіх надвір вигнали))

Мої соцмережі : телеграм фейсбук  Інстаграм