Залишу це тут))))

Угода з Кроулі

— Яка ж важка доля... — протягнув він оксамитовим голосом, у якому чулося легке знущання. — Саме те, що мені потрібно.

Його посмішка стала ширшою. Я не злякався. Навпаки — дивився з холодною цікавістю.
Ну, демон так демон. Хелловін же.

— О, навіть без тремтіння, — задоволено мовив він. — Ідеально.

— Ти хочеш, щоб я продав душу? — байдуже спитав я.

Він підвівся, дивлячись на мене зухвало, майже з дитячим задоволенням.

— Душу? Любий, навіщо мені твоя душа? Їх у пеклі — як піску на пляжі. Нудно навіть рахувати.
Він розвів руками.
— Я хочу дещо інше.

— І що саме?

— Твоє тіло.

— Моє... тіло? — я не одразу зрозумів, що мається на увазі.

— Саме так, — його посмішка стала котячою.