Новий буктрейлер до Дорсет та цікаві факти

                                      Новий буктрейлер до книги "Таємниці дому пані Дорсет"

Всім привіт та щасливого Хеллоуїну! Це свято завжди дарувало мені особливу атмосферу, відчуття натхнення, пов'язаного з осінню, містикою, чимось ефемерним та таємничим. Кожного разу важко втриматися від того, щоб не зануритися знову до всесвіту жахів і видобути звідти чергову перлину нової історії, але поки що я не можу цього зробити, бо вже маю книгу над якою працюю більше року. На все прийде свій час, так я люблю говорити, зате сумувати без ідей та творчої роботи мені точно не доводиться.

Щоб не залишати моїх читачів на Хеллоуїн зовсім без нічого, я вирішив принести життя до моєї старенької книги "Таємниці дому пані Дорсет ", створивши атмосферний буктрейлер до цієї історії. В ньому я майже нічого не змінював, дотримуючись канонічної зовнішності героїв, характерну для даної книги, тим самим створивши маленьку екранізацію містичної історії. Для тих же, хто новенький і ще нічого не знає про цю книгу та всесвіт жахів, що стоїть за нею, можна й розповісти невеличку передісторію.

Зізнаюсь чесно, що моїм основним жанром є епічне фентезі, натхненне професором Толкіном. Цей жанр я люблю найбільше всього, в нього вкладаю всю свою душу, тому про Всесвіт Аквілону люди якось більше знають просто тому, що автор сам плекає душу в ньому. Такими світами реально живеш, щоб відтворювати їх в живому та реалістичному стилі. Але я ніколи не цурався експериментувати і виходити за межі комфортної зони. За довгі роки власної творчості я спробував себе у написанні фантастики з елементами фентезі та футуризму(Всесвіт Снів Полум'я), торкався антиутопії(Всесвіт Судного Дня), знайомився із молодіжною літературою в постаті супергероїки(всесвіт Червоного Дракона, хоча його ще належить більш гідно переосмислити) та весь час поглядав в сторону жахів і містичної літератури.

Насправді, я весь час думав про себе, що буду доволі далеким від жахастиків, бо досить важко придумати щось страшне людині, котра більше звикла працювати із фентезі та легендарними історіями, чим над заплутаними загадками і відчуттям постійної напруги. Проте, випробовуючи себе в жанрі жахів, я прагнув досягти чогось цікавого для себе, віднайти власний шлях у цьому, новому для мене, жанрі. Основною темою моїх жахів стало дослідження людської психіки, її крихкості під тиском певних життєвих обставин, коли реальність тісно переплітається із ілюзіями, страхами, сумнівами та демонами конкретних людей.

Проживаючи разом з моїми героями певну страшну подію, читач довго не знає в що саме він може вірити, а що піддати сумніву, бо свідомість героїв грає з ними доволі підступні жарти. Можна вірити у правдивість чогось до самого кінця, аж поки не дізнаєшся, що насправді герой все вигадав і був в'язнем власної свідомості. А можна, навпаки, сумніватися у реальності зображених пригод, як виявиться, що це відбувається насправді і героя провадила інтуїція крізь цілу низку небезпечних випробувань. Неоднозначна людська природа, внутрішній світ героїв, їхні глибинні страхи та сумніви, приховані демони, гра ілюзій із свідомістю - ось це склало основу мого всесвіту жахів. Доволі простенький мікс, але мені він приніс маленьку радість, коли я врешті серцем відчув належний напрямок у даному всесвіті.

Книга "Таємниці дому пані Дорсет" стала першою, відкриваючи двері до похмурих та містичних локацій світу, який є альтернативною версією нашого. Ця книга зобразила перед читачами безрадісний пейзаж міста Рейвенхарт, в якому постійно йдуть дощі, стелиться густий туман, а над дахами старих будинків літають злісні ворони, своїм карканням віщуючи лихо кожному, хто їх почує. Стає ще більш моторошніше, коли розкривається передісторія міста, що було побудоване на місці, де збиралися ковени відьом для проведення їхніх сатанинських ритуалів і саме на цьому ж місці їх згодом спалили хрестоносці і це за багато тисяч років до діяльності Інквізиції та процесів над відьмами!

Проектуючи сюжет цієї книги в далекому 2017 році, я намагався відступити від звичайних кліше, пов'язаних із відьомством. Зокрема, символом цих чаклунок в мене став ворон, а не стандартний кіт чи жаба, як часто зображують відьом у популярній літературі. Ворон - це птах одночасно благородний, але й моторошний, він здатен бути надзвичайно розумним й спостережливим, але несе на своїх крилах пітьму, занепад та владу ночі незгірше за летючих мишей. Я осмислив образ ворона як посередника між містичним світом та реальним, живими і мертвими, птах немов стоїть на оцій межі, перехресті світів на якому чаклунки закопують ритуальні речі та спілкуються із Дияволом.

Сам сюжет книги "Таємниці дому пані Дорсет" базується довкола загадкових зникнень дітей, що вилилися у ритуальні вбивства, спонукаючи місцеву поліцію звернутися за допомогою до більш досвідченого експерта у заплутаних справах - Джефрі Адамса. Саме цей похмурий чоловік з нелегкою долею стає зв'язуючою ланкою для всіх майбутніх книг всесвіту, вирушаючи назустріч небезпечним пригодам і кидаючи виклик нерозв'язанним загадкам. Оповідаючи історію цього героя, я й не сподівався, що він стане настільки улюбленим для моїх читачів, змушуючи їх проникнутися образом та долею поліцейського. Джефрі за своєю популярністю значно перевищив всіх інших героїв книги, залишаючи їх далеко за бортом. В принципі, це добре, адже цей герой буде ще з'являтися в майбутньому декілька разів, що зігріє душі прихильників даної серії книг.

Всього в книзі містяться чотири основні сюжетні лінії - перша із Джефрі Адамсом про розслідування справи ритуальних вбивств у Рейвенхарті, друга про дівчинку Фелісію Бріджес, одну із жертв викрадення,третя про пані Дорсет, таємничу спадкоємицю давнього англійського роду, що проживає разом зі своєю родиною в старовинному маєтку на вершині пагорба, а дія четвертої сюжетної лінії бере свій початок після пригод Джефрі і оповідає про дорослу Фелісію, яка повертається до Рейвенхарту, щоб кинути виклик власному минулому. Кожна з цих ліній захоплююча по своєму, всі вони тісно переплітаються в єдину цілісну історію між собою, даючи ближче до фіналу повне розуміння картини того, що відбувається в самій книзі.

Найбільш приємно було читати думки людей про різних героїв, адже кожен читач сприймав їх по своєму. Комусь дарував радість милий товстун Рей Аткінсон своїми жартами й дурними витівками, а хтось сердився на нього за затягування справи і відведення очей від реальних фактів. Дехто вважає Фелісію героїнею з трагічною долею, яка гідно трималася до останнього, в той час як інші засуджували дівчину за її вчинки у книзі і вона стала персонажем, котрого дійсно ненавиділи більше за головного антагоніста книги. Та ж сама Сесілія Дорсет у одних читачів викликала співчуття і її намагалися зрозуміти та пробачити, знайти належні аргументи для виправдання цієї жінки, але опоненти таких думок відверто нищили пані Дорсет, демонізуючи її образ. Читаючи кожен такий коментар та дослухаючись до цікавих думок, я був вражений тим, як вдалося створити дискусійні неоднозначні образи, котрі у одних мають позитивні риси, а в інших - негативні, погляди на персонажів настільки різноманітні, що не припиняєш їм дивуватися.

Окрім того, деякі мої читачі ділилися доволі цікавими теоріями щодо сюжету книги та описаних подій, що я просто пошкодував, що деякі такі версії не вклав до сюжету, хоча це б і так затягнуло без того величезну книгу. Мій експеримент в жанрі містичної літератури несподівано вилився у реально популярну книгу, за що варто окремо подякувати кожному читачеві, кожній людині, що надавала мені підтримку коментарями, вподобайками та теплими словами.

Мої читачі - це люди натхнені, інтелігентні, мрійливі, здатні зануритися з головою у символізм складних авторських історій, люди, які не бояться великих обсягів розділів і приємно проводять за ними осінні та зимові вечори. Я вважаю, що популярність книга здобула саме завдяки підтримці таких чудових людей, це вони й будують цеглинки, які підносять книгу до вершин, а автор лише вкладає свою душу й бачення у певну історію, голос якої згодом оживлять ось ці прекрасні читачі! Я не припиню дякувати всім за підтримку та терпіння, адже я автор настрою, людина, яка пише великі книги доволі довгий термін і нові проекти від мене доводиться чекати доволі довго, але мої читачі знають істину - "Важлива не швидкість написання книги, а якість її наповнення, кристалічна глибина душі самої історії, за яку книгу варто любити!".

Стосовно всесвіту жахів я маю значні плани в майбутньому, які полягають в реалізації всіх моїх старих ідей з 2017 року, їх своєрідного рімейку. Книги цього циклу не будуть прямим продовженням однієї й тієї ж самої історії, натомість, вони будуть занурювати читачів в різні нові локації, знайомити з новими героями та черговими загадковими страхами. Найближчою наступною книгою у цьому всесвіті стане пріквел про Джефрі Адамса, який не тільки поглибить образ поліцейського, але й детальніше розповість нам про трагедію, яку я згадував на сторінках "Таємниць дому пані Дорсет". Але поки до цієї книги нам дуже далеко. Я не полюбляю стрибати хаотично з одного проекту до іншого, втрачаючи можливість нормально закінчити хоча б одну книгу. Поки що мою увагу займає епічне фентезі по всесвіту Аквілону "Пригода на Святки Аґнелії" і я збираюся присвятити більшість часу саме цьому складному роману, який за розмірами може перевершити книгу про Дорсет, враховуючи, що я вже написав 24 значних розділи, але це ми тільки розігріваємося перед цікавішими подіями!

Після релізу нового роману і короткого відпочинку я вже запланував для своїх читачів абсолютно новий експеримент, який теж може бути цікавим. Чомусь так склалося, що модерні історії в мене люблять більше, ніж фентезійні, тому думаю прихильники такої моєї творчості зрадіють тому, що мене знову викорчують в майбутньому з рідного жанру та кинуть до хаотичного виру нового. Поки що про ідею нової книги я говорив доволі приватно, вона стане сюрпризом для читачів, коли для даної книги надійде свій час. Одне я знаю точно - після релізу Святок Аґнелії не довго мені буде відпочиватися, ой, не довго, це точно, хоча мені це дарує тільки радість! Наприкінці можу показати  перший погляд крізь віконечко майбутнього, а здогадки вже - справа рук моїх читачів. Дякую всім за увагу, а мені вже час занурюватися далі в сатріанську лінію "Святок Аґнелії", тому не варто більше байки тут мені травити, краще плідно працювати йти)))