Привітики!

Продовжуємо знайомитися з персонажами "Пір року. Зникнення Зими" за допомогою челенджу 

"Візуал, цитата, пісня-вайб"

(першу частину можна переглянути туть,

другу туть,

а інсти персонажів туть)

Макс

Навдивовижу, одначе відповів їй не Майк, а Макс. І голос його прозвучав розсерджено, зі свистом, ніби він ледве себе в руках тримав:

 

— Приструнь свою подружку, бро. Я хоч і Літній, але терпіння в мене не вічне. Вона мені вже всю голову за ранок об’їла своїм скигленням, мов, на якій некомфортній тачці прокатять її дупу. А цю машину, до речі, я сам, своїми ж ручками, складав по власним кресленням, і от тобі й раз. Сидінь їй шкіряних бракує, бачте! Хочеться люксу, не туди звернулася. Це тобі, кицюню, до Дена треба. Той тобі в оренду таку тачку візьме, впісяєшся від щастя.

(Розділ 11. Кригожар)

Мей

— Це, звісно, дуже благородно з твого боку турбуватися про мене таким чином, але… — Мей витримала павзу, ніби роздумувала, чи варто говорити наступні слова. Зрештою вона з гіркотою мовила: — Ти не зможеш захистити нас всіх. До того ж мені гріх скаржитися. Завдяки твоїм батькам, яким я дуже вдячна, в мене є все найнеобхідніше: і робота, і дім.

— Але немає свободи!

(Розділ 6. Історія Пір року)

Агап

— А тому! — перебуваючи на межі роздратування, процідив її батько. Вочевидь, ця тема піднімалася не вперше. — Я не допущу, аби моя донька зростала в Кригожарі — в кодлі мерзотників-Зимніх із зачерствілими серцями.

— Агов, обережніше зі словами, — висловився чоловік лівобіч. А втім, в його голосі прорізалися нотки глузування. — Ти як-не-як про мій замок говориш. І про мого сина.

— Отож-бо й воно, — мало не задихнувся Агап. — Краще за синочком слідкуй, Астрею, краще! Йому всього два роки, ще молоко на вустах не встигло обсохнути, а він вже, бачте, реп’яхом до моєї доньки пристає! Малий паршивець…

(Розділ 22. Сновидіння)

Бонус

Буктрейлер до "Пір року. Зникнення Зими"

P.s. Більше ниття та цікавого контенту

туть, письменницький тг-канал

Будемо створювати й далі казку в реальному світі

✨✨✨