Головні герої відправилися в небезпечну подорож. 

— Морвен…

Хмиз випав із рук, і я рушила вперед — на поклик.

Туман був густий, мов молоко, торкався шкіри вологим холодом.

І раптом із мли виступив силует. Прозорий, як тінь. Довге волосся спадало, мов мокрі водорості, а очі — сріблясті, без зіниць. Уста ворушилися беззвучно, але я чула кожне слово так виразно, наче вона шепотіла просто у вухо. Це була не моя мати, але її голос.

Коли двоє з нас помруть