Друзі, сьогодні особливий день — відкрито передплату на роман Шукаємо тата!

Я щиро вдячна всім читачам, завдяки яким ця книга ТОП на Букнет. Ваша любов і підтримка неймовірно важливі для мене ♥️

Сьогодні я прошу знову мене підтримати і придбати передплату першого дня, адже саме зараз ціна на роман знижена! Оскільки промо і знижки в передплаті не буде, то зараз реально найдешевше! Крім того, в главах на вас чекають подарунки♥️

Шукаємо тата

Вона мріє всиновити хлопчика, але для цього потрібна відмова біологічного батька — та на її шляху стає його старший брат, який несподівано вирішує сам боротися за дитину.

— Що вам потрібно? — кажу беземоційно.

— Це ви? — вона пильно дивиться на мене. Ні, з Пашкою ми не схожі, отже вона не знає, як той виглядає.

— Ви не відповіли на моє запитання…

— Мені потрібно, щоб ви написали відмову від дитини, — вона враз припиняє бути схожою на продавчиню. В очах з’являється лють.

— Якої дитини? — я навіть розгублююся. Рідко мене можна так здивувати.

— Вашої!

Уривок:

— Ти не віддаси дитину? — кричить руда, очі миттєво наповнюються слізьми. — А хто ти такий, щоб приймати таке рішення? Це ти той тато, що жодного разу не приїхав до нього? Ця дитина тобі не належить! Він — мій!

Бачу, що вона дійсно хвилюється за малого. Але хто вона. 

— Де мама дитини? — питаю спокійно, але всередині кипить. Вся ця історія мене дуже шокувала.

Вона пильно дивиться мені в очі.

— Померла… — тихо каже. — Ти б і не знав. Ти ж не цікавився.

— Хто тоді ти? — питаю рівним голосом без зайвих емоцій. Мені потрібні зараз відповіді.

Вона піднімає голову, очі палають, і голос стає рішучим:

— Та, хто дбав про цю дитину і хто може дати йому більше, ніж ти, Холод.

Я дивлюся на неї, намагаюся зрозуміти. Про що взагалі мова? Видно ж, що її статки геть скромні. — Це що? — ледь чую своє власне питання. Але тут на мене очікує сюрприз.

— Любов і турботу, — гнівно відповідає вона. — Більше, ніж ти будь-коли зможеш.

— Як тебе звати?

— Ліза, — каже тихо. Ліза… Чомусь одразу спадає на думку, що їй личить це ім’я. Єлизавета. Мов покійна королева Великобританії. Ім'я, гідне принцеси. Неочікувано визначаю, що вона і справді дуже красива. Руде волосся додає особливого шарму, якоїсь родзинки, а блакитні очі… це взагалі законно мати такі розкішні очі? Яскраво насиченого кольору, мов саме небо в липневий день. Красива. Хоча це зараз геть недоречні думки.

— Ходімо, Сашо. Даремно приходили.

Вона починає відвертатися, рішуче йти, але я роблю крок уперед.

— Зачекай… — зітхаю. — Не йди так.

Вона дивиться на мене, очі повні злості й страху.

— А що, татусь хоче особисто змінити підгузок? — шипить Ліза.

Я стискаю кулаки, намагаючись знайти слова. Мені потрібно зрозуміти, що відбувається, і чи можу я справді відпустити цю дитину. Хоча і так знаю, що ні. Він нашого роду і жити десь, в якійсь халупі не буде.

— Бо ми повинні розібратися… — відповідаю тихо, але твердо. — Тільки так.

Вона ще трохи дивиться на мене, вагання у очах, а потім зупиняється, ніби чекає, що я скажу далі.

— Що ти хочеш, Холод?

— Я… хочу побачити його, — промовляю тихо, ледве чутно, але кожне слово важке, наче камінь на грудях. — Хочу познайомитися. Проходьте, роздягайтеся. Вас тут ніхто не вкраде. Нам потрібно все обговорити…

 Дякую кожному з вас за підтримку! Сподіваюся, ця історія торкнеться вашого серця так само, як вона торкнулася мого під час написання.

‼️Увага‼️

Для тих, хто вперше купує мої книги, діє персональна програма лояльності - знижка 10% на всі романи впродовж трьох днів!

Підписуйтеся на МОЮ СТОРІНКУ, щоб бути в курсі всіх новин щодо моєї творчості. Запрошую до телеграм каналу. Також мене можна знайти у фейсбук та інстаграм.

Ваша Юліанна ♥️