Реальність болить більше, ніж вигадка❗️

Іноді мені здається, що ми ховаємося у вигадані світи не тому, що любимо фантазію, а тому, що реальність занадто гірка, щоб її ковтати без цукру.

 

Ми пишемо про битви драконів, про зради, магію, смерть і відродження — і при цьому в реальному житті нас вбивають зовсім інші речі: мовчання близьких, байдужість, втома, страх прокинутись і зрозуміти, що нічого не зміниться.

 

Коли читаєш трагічну сцену у книзі — боляче. Але це контрольований біль.

Ти можеш зупинитись, перевернути сторінку, вдихнути.

А в реальності — сторінку не перевернеш.

Вона продовжується навіть тоді, коли ти більше не хочеш читати.

 

І от тут починається найцікавіше.

Ми, автори, створюємо вигадані трагедії, щоб хоча б трохи впоратись із тими, що вже відбулися. Ми малюємо темряву, щоб не злякатися тієї, що живе всередині нас.

 

Іноді мені пишуть: «Чому у тебе все так боляче? Чому герої страждають?»

А я думаю: тому що вигадка — це єдиний спосіб пережити правду.

 

Можливо, саме тому книги, які болять, залишаються з нами назавжди.

Бо вони — чесніші за життя.

Навіть моя перша книга, яка і привела мене в активне письменництво була В одному ритмі серця , яка боліла більше ніж реальність.

А ви коли востаннє читали історію, яка боліла сильніше за вашу власну?

3 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Кері Блек
28.10.2025, 19:01:39

Життєво. Я й справді тому пишу.
Вигадані світи це ковток свіжого повітря. Це там, де можна бути будь ким.
І часто ховатись у цих світах, щоб менше бачити реальність.

Уляна
29.10.2025, 00:52:58

Кері Блек, Інколи думаю — хоч на хвилину б в той світ, що придумала)

avatar
Дієз Алго
27.10.2025, 14:08:05

Так і є

Уляна
27.10.2025, 14:39:41

Дієз Алго, Стає сумно від цього(

Це реальність. Іноді хочеть сховатися на сторінка книжки і вірити, що після чогось поганого точно буде теплий промінь світла(але не завжди), проте ми цього очікуємо і можемо контролювати. А в житті все інакше...

Уляна
27.10.2025, 13:27:07

Катерина Винокурова, Тому я подалась в фентезі) Щоб писати про те, що заряджає на оптимізм до життя. Ціль створити свого Гаррі Поттера, щоб зачепити серця таких ж людей як я❤️

Інші блоги
Лана огризається...
Вітаю, любі букнетівці! ❤️ Оновлення роману "МАМА для маленької донечки" уже у ваших книжечках: — Тоді я пропоную вам вакансію мами. Аня ж назвала вас мамою? А заодно вакансія дружини — мені теж не завадить
Її обов’язки в замку завершені?
За кілька днів, зібравши в кулак рештки мужності, я прямую до кабінету господаря замку... На мені знову та сама сувора темно-сіра сукня — одяг, що нагадує про мої обов’язки, а не про наші нічні шаленства. Я стукаю у двері,
Ох, Бернаааард))) Оновлення "Відьми" чекає!
— Вона швидко вчиться, — озвався зі свого стільця Бернард. — Можливо, їй потрібен інший наставник, щоб розкрити потенціал? — Їй потрібен наставник, який не відволікатиме її під час роботи, — різко відповів Ренар.
Мій ювілей♥
Сьогодні святкую тридцятий день народження і дарую максимально можливі знижки вам, мої любі читачі, на всі платні книги. *пішла снідати чаєм та тортиком*
Три історії, які зараз чекають на вас
Привіт! Я Роуен, і в мене зараз на Букнеті одразу три книжки. Розповім коротко, щоб ви обрали свою. Сімдесят сім припливів — любовне фентезі з гумором. Бухгалтер з Осло застряг на маяку посеред фйорду, бо русалка зав'язала
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше