Вітаю, любі друзі та читачі ✨
Сьогодні чомусь нагадала собі про зіркову хворобу. От буквально прокинулася із цією думкою. І у мене питання - хто хворів? Хто зізнається? Тому пропоную челендж "Моя зіркова хвороба". І почну першою☺️
Отже, у всьому винна Істина крові. Писала я її натхненно, наче "під кайфом". В процесі сюжет кардинально змінювався, герої вели за собою і я впивалася цим станом. Остання крапка стала початком Зіркової хвороби. "Це шедевр!!!"
На той момент у мене було опубліковано оповідання у збірці видавництва.(Здається, 2013 рік, збірка російською і мене не попередили, що оповідання перекладуть. Дізналась по факту). Я написала упорядниці (чудова жінка, талановита письменниця, після 14 повністю перейшла на українську) і вона погодилася прочитати у вільний час. Відгук був повний захвату, але абсолютно без критики. Мені було байдуже. Це чудово написано, захоплюючий сюжет, я геніальна, це шедеврально, це перший вампірський роман в Україні (ага-ага)).
Потім мені написала Світлана Скляр. На прохання упорядниці вона взяла мій текст. Зауважень було багато, але я вчепилася лише в одне речення "у тексту є потенціал". Нашвидкоруч внесла правки і відіслала. Вона вислала мені уривок із враженнь Андрія Кокотюхи "починалося як гарний триллер, але потім зійшло на бабську історію". Та байдуже. Коло замкнулося.
Кілька місяців я прожила, як... еммммм.... попри весь мій словниковий запас не знаю, яке слово вжити)))) Але це був повний спектр емоцій: самозакоханість, самовпевненість, зверхність, гординя, зневага до сірої маси. Тисячні тиражі один за одним, права на переклад, права на екранізацію, Голівуд...
І це були не просто мрії, я наче жила у іншій реальності. От ще трохи і ви всі побачите!!! Де я - де ви.
Потім Світлана звільнилася із видавництва і дала зрозуміти, що благодійність закінчилася. Та байдуже! Я написала воістину бестселер. Тому я розіслала рукопис у всі видавництва, електронну адресу яких знайшла у Інтернеті, одягнула корону і сіла чекати, коли за мій рукопис почнеться бій.
Перша відмова прийшла від видавництва, яке було для мене найбажанішим. Потім кілька інших. Решта просто промовчали. Найскладнішим було усвідомити, що мені не світить міжнародна премія за популяризацію української літератури у світі.
Це було дико боляче. Ломка, шок. Це було не просто впасти з неба на землю - це було писком об асфальт. І як добре, просто неймовірно правильно, що всі свої попередні емоції я тримала в собі, бо чекала на свій зірковий час у світлі софітів.
Зате тепер у мене імунітет і надмірна самокритичність. "Істина крові" переписана разів десять і мені майже все подобається.
Перепрошую за довгий текст. Тепер можна кидати тапками))))
Хто ще не читав Істину крові запрошую познайомитись із текстом, який став моїм початком, кінцем і знов початком.
Авторів запрошую приєднання до челенджу "Моя зіркова хвороба"
З любов'ю, Христя
15 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиНу, так правильно! В Кокотюхи всі головні герої - чоловіки! Бо він сам чоловік! І давати йому читати ваш роман було неправильно! Можливо було б краще дати почитати Забужко, Карпі, Дарі Корній чи будь-якій іншій прекрасній письменниці, а не цьому вузькозорому авторові!
Я впевнена, що на "Сутінки" він теж плювався:) Але "Сутінки" були моєю улюбленою книгою, яку я перечитувала неодноразово! А Кокотюху, вибачте, не читала. Бо його книги мене не приваблюють за жанром, якими б хорошими вони не були. Гадаю Стефані Майєр на "Сутінках" заробила в рази більше:)
Night Rain, У Кокотюхи гарні детективи (майже всі))))
"Сутінки" теж перечитувала свого часу постійно. Може і у нас колись буде такий хіт.
Дякую за вашу увагу❤️❤️❤️
Ого, дякую за вашу історію. Шлях буває різним, головне продовжувати йти своїм ☺️❤️❤️
Огооо, шкода, що так вийшло... Ви так гарно і захоплено почали розповідати історію, я читала роззявивши рота і потім...так сумно все закінчилося...
Роман додаю до бібліотеки, бо, по-перше, люблю вампірську тематику, а, по-друге, аж нетерпиться дізнатися, що на думку Кокотюхи "бабська історія"? Так не гарно казати. Чи може нам, дівчатам, почати називати книги по типу "бондіани" типічно маскулінним блювотинням? Чому книги, де головні герої чоловіки - це ледь не зразки класики, а книги, де є любовні лінії - це "бабський роман"?!! Все. Тепер до Кокотюхи в мене відраза.
Кокотюха він дивний. Я от читаю його пости в фб і в мене враження, що він якийсь як ота баба вічно ниє, вічно страждає. Як письменник він класний але...
Христина Вілем, Є таке. І від людини враження неприємне. Наприклад я слідую за паном Кінгом в твіттері. Зовсім інша людина.
Зіркова хвороба - психологічне явище, коли людина вважає себе кращою за інших у певних галузях, поводиться зарозуміло, хибно позиціонує себе та свої досягнення стосовно оточуючого світу вбік гіперболізації, втрачає соціальну орієнтацію та деградує. Все інше - амбіції, без яких навіть віршик не допишеш, та нормальні людські мрії кожної творчої людини. Навіть той автор, який не мріє про продажі, мріє про вдячних читачів, які розуміли б саме його творчість. І впевнений, що йому є що сказати цьому світові. Я абсолютно за зіркову хворобу як мотиваційний інструмент, а не діагноз. Ми дійсно інші. Ми інакше бачимо і здатні це транслювати цікаво іншим. У нас своя релігія, свої всесвіти. Ми унікальні як і наші твори. І це привід пишатися, а не називати себе хворими. Тож я б так не переймалася. Все в зеленій зоні, поки ви не вимагаєте для себе та своїх творів окремої категорії на Букнеті і не підписуєтесь "Ми, єдине та велике Божество Словесне".
Ева Роман, Серйозно?????
Таке ще не зустрічала!
Дякую що поділилися своїм шляхом.
Мотивує)
Ісса Белла, Дякую за відгук☺️
Класна історія, бо кожна ситуація в житті - урок. Думаю, Ви свій засвоїли) Адже головний (мабуть): дати собі час, або книзі..)
В мене не було такої хвороби, але був період ще в старшій школі, коли я на стінах писала: "Марія Залевська - геніальна письменниця" :D Ахахаха.
В дорослому віці я розповідала це психологу і вона похвалила таку поведінку, сказала і далі так про себе думати і планки не понижати))) Не зовсім вдається і стіни не розписані, але я стараюся вірити в себе і йти до мрій.
І, думаю, у вас теж не було хвороби) Це здорова віра в себе, амбіції - без них нікуди не пробитися, так що бажаю не втрачати ані віри, ані корони ;)
Марія Залевська, Щиро дякую ❤️❤️❤️
Коли я почала читати вашого спадкоємця то і сама думала що — ось це воно , по мотивам цього фентезі знімуть фільм. Що ж до мене … здається я занадто невпевнена у власних силах що б дійсно сподіватись на визнання ))) Хоча кого я обманюю — десь в глибині свідомості ( там де ніхто не може це побачити ) по мотивам моєї книжки вже нову гру престолів зняли , а на школі висить меморіальна табличка — тут навчалась відома українська письменниця … Ахаха
Вікторія Ляховець, ☺️☺️☺️
Я сильно самокритична і намагаюсь не уявляти собі примарних досягнень. Хоча кому я брешу)) Іноді фантазуєш собі в голові, а тоді повертаєшся на землю)) Я ще навчаюся і просто кайфую від процесу написання. Але все ще по переду
Христина Вілем, Дякую ♥️ Навзаєм
Христю, читаючи ваш допис, усміхалася від першого до останнього рядка) Дуже чесно, відверто і, головне, з прекрасним самоіронічним відтінком. Мені, мабуть, зовсім не світить "зіркова хвороба", бо я занадто самокритична до себе. У мене, швидше, протилежна стадія: коли текст ще навіть не завершений, а я вже знаходжу сто причин, чому він "не дотягує". Але ваша історія - це чудове нагадування, що трохи віри в себе теж не завадить. Бо без неї не буде ніяких книжок, мрій і Голлівудів ❤️
Тіна Волф, У всьому найважливіше не впадати у крайнощі, а у мене з цим часом проблеми☺️
Щиро дякую за вашу увагу ❤️
Поки що мені це не загрожує)))) Я дуже самокритична і розумію ,що мої теперішні твори, мають багато вад. Але я достатньо зріла, щоб зрозуміти, що я лише навчаюся. Можливо колись цей недуг здолає і мене , та він просто замінить місце іншого))))
Христина Вілем, Дякую ,що поділилися)
Дякую, що поділились особистим ))
Дуже цікаво було читати блог.
В мене ніколи ще такого не було. Люблю писати історії під кайфом, але завжди боюсь що саме це натхнення кудись дінеться. І це обовʼязково стається. І тоді дивишся на свій рукопис і думаєш: «Маячня». Найбільше не люблю цей стан.
Бо потім повертаєшся і розумієш, що справді було написано круто.
Кері Блек, Дякую і чудово вас розумію ❣️
Що стоїть за історією дуже зацікавило. То ж додам до бібліотеки))
Кері Блек, Дякую ❤️
Бажаю легкого читання і гарних вражень ❤️
В мене немає такої хвороби) Типу, мені подобається процес, мені подобається свій результат. От і все) Інколи, як і у більшості, опускаються руки) Тоді я витягаю себе з цього болота як тільки можу)) Адже головне, що мені подобається))
Діана Козловська, Дякую. Десь в мене є нотатка із сюжетом на цю тему. Завдяки вам згадала. Треба пошукати
Дуже цікава історія. Уявляю, як вам боляче було. За те, як ви й написали, тепер маєте імунітет)
Сергіель Краель, Саме так. Дякую ❤️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати