Таємниця попелюшки — новинка на букнет

Запрошую до новинки від Мар’яни Долі під назвою "Таємниця Попелюшки"Це романтичний детектив, у якому ми знову зустрінемось  з детективом Юліаном Хмельницьким і його партнеркою Ларисою Скоропадською.

Поліна засинає звичайною продавчинею, а прокидається розкішною дружиною багатія. От тільки її чоловік безслідно зник, а її звинувачують у вбивстві...

Я вдихаю повітря важко, наче воно вмить стало густим.
Останнє, що пам’ятаю, — осінь двадцять п’ятого.
Виходить, три роки з мого життя просто стерто. Я нічого не пам’ятаю. Раніше бачила таке в кіно, і завжди думала — це неправдоподібний хід. Можна було придумати щось оригінальніше, ніж втрата героїнею пам’яті.
Пальці судомно стискають ковдру.
Майя щось тараторить, кличе лікаря, а я сиджу, слухаю себе, своє дихання, серцебиття, які здаються чужими.
Тіло моє. Голос — мій. Але життя навколо зовсім не моє.
І найстрашніше — я зовсім не знаю, ким я була всі ці три роки…

Уривок для вас: 

 — Може, він поїхав у відрядження? — намагаюся знайти хоч якесь логічне пояснення. — У нього багато знайомих, партнерів, друзів… може, хтось із них…

— Ми вже поговорили з усіма, — спокійно каже Ілля. — Ніхто не чув, щоб він планував поїздку. Його батьки мешкають в іншому місті — вони теж нічого не знають, вони теж постійно телефонували йому, і чули лише, що абонент поза зоною. Зрештою, це саме батьки забили тривогу, бо Тимофій щовечора розмовляв з мамою, де б він не був — удома, чи в відрядженні…

Я відчуваю, як серце болісно стискається. Який же хороший син — мій чоловік. Я сама значно гірша донька, бо телефоную батькам лише на дні народження та свята. 

 — Ви думаєте… його викрали?

Полковник дивиться на мене, трохи нахиливши голову.

 — Не виключено. Тому я прошу вас відповідати на всі дзвінки, навіть якщо номер невідомий. Перевіряйте повідомлення. Якщо отримаєте будь-які вимоги викупу — одразу телефонуйте мені.

Він простягає візитку. Я беру її, розглядаю акуратно надруковане ім’я й номер.

— Звичайно, — кажу тихо. — Якщо дізнаюся хоч щось… одразу повідомлю.

Ілля встає, киває, але вже біля дверей зупиняється. Його погляд затримується на мені, і тон раптом стає інакшим — різкішим, вимогливим.

— Поліно, скажіть… ви не знаєте, чиї краплі крові могли бути на поверхні ванни у вашому будинку? На другому поверсі, біля душової.

Я відчуваю, як холоне все тіло.

 — Я… не пам’ятаю, — відповідаю, ледь ворушачи губами. — Можливо, я або Тимофій порізалися… Ми могли просто не помітити.

Ілля киває, але не відводить очей.

 — Так, я теж про це подумав. Але лікар повідомив, що на вашому тілі немає жодних свіжих чи загоєних порізів.

Я мовчу, намагаючись знайти хоч якусь відповідь.

 — У мене… іноді бувають кровотечі з носа, — кажу, відчуваючи, як пальці тремтять.

— Можливо, — тихо відповідає він. — Але ви маєте третю групу крові. А на ванні знайдено сліди першої. Як у вашого чоловіка…

Продовження - щодня о 23.00. Додавайте “Таємницю Попелюшки” в бібліотеку, щоб не загубити. На вас чекає багато несподіваних поворотів і сильних почуттів.