Як корабель назвеш, так він і попливе...

 Історія Ольги і Влада, уже має більше пяти розділів, але я досі не придумала НАЗВУ КНИЗІ, якщо у когось є ідеї підкажіть щось....   

    У мане є варіант:

           №1 "Як підкорити охоронця"

           №2 "Мій норовливий охоронець"

           №3 "Охоронець? Чи чоловік який мені потрібен?"

   Чи щось драматичніше???

    Уривок, для тих кому цікаво, що ж там буде:

 — Ти думаєш, я хочу просто охоронця? — запитала я у Влада...

   Посмішкою, що розтоплює льодяні скелі, і дотиком, що палить, як вогонь? Ні. Це все — лише ширма. Ефектний антураж для тих, хто бачить лише поверхню.

  Моє справжнє бажання — не підкорити. Не зламати. Моє бажання — знайти того, хто не зламається. Зрозуміє і зможе бігти зі мною в одному ритмі, в одній упряжці.

  Усі вони однакові. Усі ці хлопці з накачаними біцепсами та пустими очима. Вони бачать сукню від «Dior», годинник «Patek Philippe» та будинок, від якого захоплюється подих. Вони бачать здобич. Приз. І вони готові повзти, лизати п'яти, виконувати будь-які примхи, щоб отримати доступ до тіла, яке вони уявляють собі вночі. Вони — відкриті книги з примітивними текстами. Їх начебто ламаєш, а насправді вони самі падають у твої руки, навіть не потребуючи поштовху.

  Але він... Влад.

  Він — інший. Він — фортеця. Мовчазна, пошарпана битвами, з історією, яку можна відчути на відстані, як запах грози перед ливнем. Він не дивиться на мої машини. Він дивиться крізь мене. Ніби шукає тінь тієї жінки, що залишила в ньому шрам. І ця його уважність до мого минулого, а не до мого багатства, — це найсильніший афродизіак.

  Його опір — це те, чого я не відчувала роками. Це справжній виклик. Коли він стоїть на моєму шляху, мовчазний і непохитний, я відчуваю не злість. Я відчуваю азарт. Бажання розгадати його. З'ясувати, що ховається за цим сталевим поглядом. Який біль, яка пристрасть, яка сила змусила його побудувати навколо себе таку високу стіну.

  Я хочу бути тією, хто пройде крізь цю стіну. Не тому, щоб її зруйнувати. А тому, щоб побачити, що за нею. І щоб він побачив мене. Не Ольгу-бізнеследі, не Ольгу-коханку, яку всі хочуть. А Ольгу-жінку, яка так само вміє відчувати біль, страх і самотність.

  Мені потрібен сильний чоловік не для того, щоб його підкорити. Мені потрібен сильний чоловік, щоб відчути себе слабкою біля нього. Щоб дозволити собі впустити контроль, знаючи, що він його підхопить. Щоб його сила стала моїм притулком, а не полем бою.