❤️Обіцяна сцена в ресторані (фрагмент) з "Назви мене коханою"❤️

☘️Владислав раптом сповільнив крок. Можливо, спрацював його інстинкт, або він просто відчув на собі мій застиглий, колючий погляд.

Він різко повернув голову.

На мить час перестав існувати. На обличчі Влада промайнула ціла гама емоцій: від повного заціпеніння до гострого, майже болючого шоку. Він зупинився як укопаний. Оксана, яка міцно тримала його під руку, за інерцією пролетіла на пів кроку вперед, але теж загальмувала. Простеживши за його поглядом, вона витріщилася на мене. Її обличчя миттєво спотворилося.

Владислав опанував себе першим, хоча я бачила, як напружилися м’язи на його шиї. Він не розвернувся, не пішов геть — він рушив прямо до мого столика. Оксана, наче прив’язана, потяглася за ним, нервово поправляючи сумочку.

— Катю? — голос Влада звучав глухо, з дивною сумішшю провини та роздратування. — Доброго вечора. Що ти тут робиш?

Я повільно відклала ложечку для морозива. Спина була прямою, як струна, а всередині все тремтіло — не так від присутності Влада, як від усвідомлення, що за кілька метрів від нас сидить Бойченко, і цей скандал може привернути його увагу.

— Доброго вечора, Владиславе, — відповіла я максимально спокійно, навіть дозволивши собі легку, ледь помітну посмішку. — Надворі страшенна спека. Я зайшла остудитися.

Я зробила невеликий ковток «Фрапе», демонструючи абсолютну байдужість. Але Оксану це лише розпалило.

— «Остудитися»? Серйозно? — Оксана зробила крок вперед, виходячи з-за спини Владислава. Її голос був тонким і злим. — Ти прийшла сюди шпигувати! Це ж треба бути такою дріб’язковою... Стежити за своїм чоловіком, який тобі нічого не винен? Тобі що, вдома немає чим зайнятися, окрім як вистежувати нас по ресторанах?

Вона окинула мій столик презирливим поглядом, затримавшись на сумці, де лежав «Canon».

— Владиславе, поглянь на неї! — продовжувала вона, підвищуючи тон. — Це просто жалюгідно. Вона не може змиритися з тим, що ти проводиш час зі мною. В неї якась хвороблива ревність!

Я відчула, як потилицю обпекло холодом.

— Оксано, заспокойся, — різко обірвав її Владислав, але його очі все ще були прикуті до мого обличчя. Він намагався зрозуміти: я справді опинилася тут випадково чи це був спланований акт?

Я ж дивилася на них обох і раптом відчула дивну впевненість. Роль ображеної дружини мені не пасувала. Мені була потрібна роль переможниці.

— Оксано, твій сценарій занадто дешевий навіть для поганого театру, — промовила я тихим, але твердим голосом. — Не варто приписувати мені свої звички. Світ не обертається навколо вашої пари. Я просто тут п'ю каву.

Слова Оксани про «шпигунство» відлунювали в моїх вухах, як набат. Я бачила, як Бойченко за своїм столиком злегка повів плечем — звук скандалу завжди привертає увагу хижаків. Мені потрібно було припинити це негайно.

Я повільно підняла погляд на Оксану, а потім перевела його на Владислава. У моїх очах не було ні сліз, ні істерики — лише холодна, крижана втома.

— Будь ласка, йдіть куди йшли, — промовила я так чітко, що Оксана аж захлинулася черговим словом. — Ви мені обоє нецікаві. Владиславе, веди свою даму до виходу, поки вона не привернула увагу всього ресторану своїм вихованням.☘️

Друзі, в мене завал. Допомагаю чоловікові проходити довгий список обстежень — готується до операцій. А сьогодні в лікарню відвезла сина — грип з ускладненнями. Тож не ругайте мене, що продовження виходять з маленькими затримками. Все буде.

5 хв почекайте:))