Вітаю, любі поціновувачі спокуси!

Трохи колючок, флірту та ревнивих чоловіків.

— Маю представитись. 

   Ця нахаба йде до неї і вони починають своє довбане знайомство. Потискання рук і усмішки. 

   — Гарна форма. — Лексі усміхається ще ширше, закручуючи пляшечку з водою.

   — Дякую. — Дерек роздивлявся її, усміхався, і от воно те чого я боявся — його ямочка на писку. Це означало одне — флірт, клинця підбивати зараз почне. — Ви снідали, міс Сент-Клер?

   Вона кинула погляд на мене. Цей погляд кричав про те, що зараз розпочнеться гра, помста чи як вона там це назве. Коротше, ця Леді зараз збирається дати драпака з ферми і ніфіга не робити. 

   — Ні, ще навіть кави не пила. — Вона блимає своїми віями і цим самим відповідає на непристойні натяки про сніданок до мого “колишнього” друга. — І можна, просто Лексі. 

   — Тоді, Лексі — запрошую на сніданок і водночас побалакаємо. 

   — Я її не відпускаю. — Господи, я не впізнав власний голос. 

   — Я що, тут рабиня? — обурилась Лексі.

   — Рівере, охолонь, — Дерек склав руки на грудях. — Я тут начальник поліції. Вона їде на сніданок.

   — Ти лізеш за лінію, — прошипів я.

   — Я начальник поліції, мені можна, — він ще й посміхнувся.

   Хочу дати йому в пику, щоб аж юшкою вмився. А їй хочу дати по тих смачних сідницях і загнати в хлів, щоб там посиділа поки цей… цей дурбецало не поїде зі своїми мигалками.

   — Використовуєш повноваження, — відповів я крізь зуби.

   — Якщо будеш сперечатись, — він нахилився ближче, щоб тільки я чув, — то поки ми будемо на сніданку, ти прохолодишся трохи в камері. Там якраз після шаленої ночі відлежується старий Біл.

   Я стискав кулаки так, що аж кістки тріщали.

   — Я давно тобі в носа не давав.

   — Навзаєм, друже, — його усмішка стала ще ширшою.

   — Дереку…

   І тут він повернувся до Лексі, наче мене вже і немає. 

   — Є бажання переодягнутись?

   Вона одразу розцвіла усмішкою.

   — Ооо, так, звісно! За п’ять хвилин буду. Ви такий милий, шефе.

   — Звіть мене просто Дерек, — відповів він.

   — Дерек, — повторила вона й побігла до свого будинку.

   — А запитати мене не треба? — крикнув я їй услід, але їй було до одного місця. 

Книга тут

Візуалізація трохи іншого формату, пікантного у ТЕЛЕГРАМ КАНАЛ назва:Спокусливі книги Харламової Анни

 Підписуйтесь на СТОРІНКУ БУКНЕТ 

Ще один телеграм (тріо авторок) 

Мирного неба!!! Героям Слава!!!