Мене звати Крісті Ко. Називати себе автором чи поетесою — для мене це ще трохи гучно. Я просто пишу. Про те, що приходить у моменті. Найчастіше — це поезія, а ще — тексти, народжені з яскравих картинок в уяві та ідей, що з’являються несподівано.

Я більше про ідею, ніж про авторство. І це не через невпевненість — навпаки. Мені тридцять, і саме зараз я по-справжньому відчула, що означає бути собою. Я більше не боюся викликів і не намагаюся відповідати чужим очікуванням. Я знаю, чого хочу, і приймаю себе повністю — з усіма своїми рисами, сильними й слабкими.

Я — візуал. Світ бачу образами, сценами, моментами. Малювати не вмію, але мені ближча сила слова. Особливо — у поезії. А ще — у музиці. Це два простори, де я відчуваю себе по-справжньому живою.

Довгий час мої ідеї залишалися лише ідеями. Але тепер настав їхній час. Уява працює швидше, ніж я встигаю писати, тому деякі книги вже давно живуть у моїй голові. І зараз я готова впустити їх у світ.

Бо завжди потрібно з чогось починати.
Натхнення мені дає те, що ви читаєте. А ще — усвідомлення, що кожну ідею потрібно завершувати.

Дякую, що читаєте!!! Дякую за пітримку!!! ❤️❤️❤️