Сьогодні знижка на «Помсту для Роуз». Сьогодні якось зовсім холодно. Тому тримайте трохи тепла. 

Цитата:

Його губи ковзнули вниз, залишаючи слід на моєму плечі, а потім повернулися назад до мого обличчя, щоб знову знайти губи та повільно, вибагливо цілувати. Вони намагалися стерти з мене минуле. Стерти мої шрами на спині. Стерти мій біль між ребер і сльози з обличчя. Але його було настільки багато, що він би міг вічність цілувати мене. Вічність витягувати з пекла і наближати  до небес. Кудись настільки високо, що перехоплювало подих і серце заходилось від почуттів.

 А ще, ніччю була прода на   «Ейлінг». 

— Ти можеш розбитися об найближчу стіну, але нічого не зміниться. Правда в тому, Харте, що хоч якісь зміни вносять лише живі люди. А твоя чи моя смерть — нічого не вирішить. Тому краще подумай про те, що ти можеш зробити живим. 

— Я мало що можу, насправді, — зізнався чоловік, відриваючись від керма й пронизуючи мене наскрізь. Десь внизу загудів лайфлайнер, натякаючи мені, що варто було б себе тримати в руках, а то серце не сталеве. — Але є, певно, в мене  все ж таки є одне гарне вміння. 

— Яке? — спробувала вдати байдужість в голосі, й разом з тим намацати на зап'ясті лайфлайнер, щоб вимкнути його. 

Великі долоні миттєво перехопили мої пальці та переплели зі своїми. Харт повільно опустив їх та став наближатися якомога ближче до мене, аж поки не опинився перед самим носом. Я дивилася на нього, як те злякане дівчисько на операційному столі, прагнучи провести кінчиками пальців вздовж пухлих губ. Спробувати їх на смак. Згадати щось настільки невагоме та забуте, щоб знову відчути себе живою. Знову відчути хоч щось.