Коли в голові оселяється дурне

 

Знаєте, іноді наш мозок вирішує, що нам і без того недостатньо проблем, тому підкидає ще кілька абсолютно геніальних думок.

 

Наприклад: «А раптом я бездарність? А раптом писати — це взагалі не моє? А що, якщо мої історії нікому не потрібні?»

 

І найцікавіше, що ще вчора ти могла сидіти над новою главою, радіти придуманому повороту, переживати за персонажів і думати, як же сильно любиш те, що створюєш.

 

А сьогодні дивишся на цифри й починаєш сумніватися буквально в усьому. 

 

Ось уже приблизно місяць кількість моїх підписників майже не змінюється. Зараз їх 54. У моєї книги «Під небом чужого світу» понад 1100 переглядів, і я щиро вдячна кожному, хто заглянув до моєї історії.

 

Але іноді я дивлюся на інших авторів, бачу їхні успіхи й мимоволі порівнюю себе з ними.

 

Чому в когось аудиторія зростає швидше? Можливо, я роблю щось не так? Можливо, мої історії недостатньо цікаві?

 

І ось так у голові починається цілий судовий процес над собою. Причому суддя, прокурор і головний критик — одна й та сама людина. 

 

Але якщо відкласти жарти, то я розумію одну важливу річ.

 

Мені подобається писати. Мені подобається вигадувати історії, створювати персонажів, продумувати їхні долі, повертатися до сцен і шукати той самий варіант, який здається правильним. Мені подобається, коли з окремих думок поступово народжується цілий світ.

 

І жодна з цих речей не зникає лише тому, що лічильник підписників певний час стоїть на місці.

 

Так, мені хочеться більшої аудиторії. Хочеться, щоб мої книги знаходили своїх читачів, щоб хтось переживав за моїх героїв так само, як я, і з нетерпінням чекав на продовження. Думаю, це цілком природне бажання для автора.

 

Я не знаю, як швидко зростатиме моя сторінка. Не знаю, скільки людей колись прочитають мої історії. Але я не хочу відмовлятися від того, що приносить мені радість, тільки тому, що іноді мені бракує впевненості в собі.

 

Мабуть, часом нам усім потрібно нагадувати собі, що ми не зобов'язані бути найпопулярнішими, щоб мати право творити.

 

А ще потрібно вміти посміятися зі своїх думок, особливо коли вони починають поводитися так, ніби вже знають усе про наше майбутнє. 

 

Тож сьогодні я просто залишу тут ці роздуми й піду далі писати свої історії.

 

А вам знайоме таке відчуття? Коли ви любите те, чим займаєтеся, але іноді починаєте сумніватися в собі, дивлячись на чужі успіхи?

 

Розкажіть мені. Мені здається, нам усім часом потрібно чути, що ми не самі у своїх сумнівах. ❤️

5 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Мері Вейв
22.10.2026, 20:52:51

Це таке знайоме відчуття... Читаючи ваші слова, я ніби бачу свої власні думки. У мене теж бувають дні, коли охоплюють сумніви й здається, що не знаєш, чи варто продовжувати. Але бувають і такі моменти, коли просто неможливо відірватись: ти пишеш новелу, якусь випадкову історію, допис у Твіттер чи блог — настільки сильно вирує це бажання творити.
Тому обов'язково продовжуйте! Ваші 54 підписники чекають на нові книги, і саме заради них варто рухатися далі. І, звісно ж, заради себе — адже знайти те, що насправді приносить радість у житті, це найголовніше ❤️

Мері Вейв, Дякую вам за такі щирі й теплі слова ❤️ Мені здається, творчі люди часом дуже схожі між собою: ми можемо сумніватися у власних силах, боятися, що наші історії нікому не потрібні, але все одно повертаємося до них, бо не можемо інакше. Бо всередині живуть персонажі, історії та цілі світи, якими хочеться поділитися з іншими.

І ви маєте рацію: творити варто не лише заради читачів, а й заради себе, заради того щастя, яке відчуваєш, коли вдається втілити задумане. А кожен читач, який залишається з нами, — це вже маленьке диво. ❤️

Бажаю і вам ніколи не втрачати цього бажання творити, знаходити натхнення навіть у складні дні та зустрічати людей, яким відгукуватимуться ваші історії. Нехай у нас усе вийде! ♥️

avatar
Наталя Дотепчук
22.10.2026, 20:43:35

❤️❤️❤️Найважливіше — займатися улюбленою справою. Коли ви вкладаєте душу у своїх героїв, обов’язково знайдуться читачі, які оцінять вашу працю. Можливо, комусь для цього знадобиться більше часу, а комусь — менше. Та головне — займайтеся тим, що приносить вам радість, і менше себе сваріть. Ми всі не ідеальні. Бажаю вам творчих успіхів і вдячних читачів!

Показати 6 відповідей

Світт Лана, ♥️♥️♥️

avatar
Зодча Тіней
22.10.2026, 20:10:31

Пост дуже щирий і відгукується в серці! Сумніви — нормальна частина творчості, але ваш позитивний настрій і любов до своїх героїв — це найголовніше. Не опускайте рук, ваша аудиторія неодмінно знайде дорогу до ваших книг. Натхнення та легкого пера!

Показати 10 відповідей

Світт Лана, ♥️♥️♥️

avatar
Марія Бруа
22.10.2026, 20:17:40

❤️❤️❤️

Показати 2 відповіді

Марія Бруа, ♥️♥️♥️

avatar
Світт Лана
22.10.2026, 19:12:05

Ти гарно пишиш ❤️❤️❤️ у твоїх героїнь є історія, душа і переживання)) я впевнена люди потягнуться)) Не опускай рученята))
Мої сердечка твої ❤️❤️❤️

Показати 5 відповідей

Світт Лана, Обов'язково ♥️

Інші блоги
Анонс нової книги
Крч завтра вже вийде "Крамничка дрібниць Леді Марії". Анотація: Батько Саймона мав чималий борг. І розплатився за нього досить незвичним способом: віддав аристократці власну крамницю разом із сином! А сам,
Фінал "Бджоли"
Гарного, тихого вечора, мої любі! Наша сторі, яка б не з'явилась без вашої підтримки - "Бджола, годинник і ніч з босом" іде до завершення! Вже завтра я опублікую епілог і ціна книги зросте. Тож, хто бажає і ціну
Річниця ) Уявляєте? Промо в подарунок !
Я сьогодні випадково , вірніше мене наштовхнув на цю думку пост Асі Кас , зацікавилася коли ж моя річниця на букнет? А саме річниця коли почались продажі. Яке ж було моє здивування коли це виявися сьогодняшній день. Я
Різниця у віці - то хто тут старший?
У "Грішній ночі із Сонцем" новий персонаж з'являється ☺️ І якщо до цього ви могли подумати, що Вікторія старша, через те й тег такий поставлено, то в наступному розділі з'явиться Марат Оксенович, який явно старший
Завтра підняття ціни✨
Перша книга циклу БЕЗКОШТОВНО! Повністю самостійні історії☺️ — Хтось може пояснити, що відбувається? Ви не ладнаєте між собою? Райден лише хмикнув і похитав головою. Я перевела погляд на Ліарена — він здавався
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше