Вже завтра Астрід опиниться перед ще більшою небезпекою — цього разу не лише від ворогів, а й від самого лісу, що наче має власну волю. 

А поки — трохи спойлеру з нової глави 

Ліс знову ожив — несміливо, ніби й сам боявся. Озвалася пташка, пробіг заєць, але кожен звук здавався мені чужим...

— Що тепер? — пошепки спитав Лір.

Я не знала, куди йти без діда Отара. Але мовчати далі було небезпечно.

— Ідемо далі, — відповіла я тихо, але твердо. — Бо маємо вижити.

…І десь у метушні ми втратили Лею. Ліс проковтнув її постать.

Не пропустіть нову главу вже завтра!

З любов’ю до історій,
Серена Давидова ❤️❤️❤️