Доброї пори доби! Я швиденько))

   Спішу повідомити, що книга "Нахаба за стіною" добігає до завершення, лишилися фінальні розділи та епілог (можливо, два☺️). Знижки на передплату не буде, а після закінчення ціна значно зросте, тому хапайте можливість придбати майже завершену історію примхливої Маринки та нахабного Влада за найнижчою ціною!
   Також після завершення збільшиться ціна й на першу книгу в циклі "Кара за парканом". 

Уривок:

— Пусти! Я буду кричати!

— Не треба, тихенько. Для початку я хотів перепросити. Знаю, що не зможу забрати свої слова, бо ж вони не горобець, еге ж? Я дуже шкодую. Мені соромно. Вибач.

— В дупу собі запхай ті вибачення! І відпусти вже мене! — борсаюся, але звільнитися не можу.

— Нічого я туди собі пхати не буду. І тебе не відпущу, поки не дослухаєш. Так от. У той день я відважно кинувся рятувати Соломію, а вона...

— Приклала тебе лопатою. Потрібно не забути купити їй кошик з шоколадом на знак вдячності.

— Я нагадаю, — цмокає в маківку, а я скаженію ще більше, намагаючись врізати йому ліктем десь в печінку. — Так от мої клепки трохи повернулися не в ту сторону. Знаю, що лише слів мало, тому я, як справжній чоловік, виправлю усе вчинками.

Схоже, він під кайфом. Не пригадаю, щоб за часів студентства Влад таким балувався, адже він навіть алкоголю не вживав, але хто зна, як життя його покалатало за два роки з того часу. І я зовсім не в тому стані, аби нариватися.

— Добре, — вимовляю максимально спокійно. — Я тебе пробачаю, не треба ніяких вчинків. Йди. Дати тобі грошей на автобус додому?

— Та ні, — сміється, скотина! — Я вже вдома.

— Що-що? 

Запрошую, читати можна тут♥️



VXWYSt9b

6ShC68Np

w12Bjia0

Відпишіться за промо, будь ласка!

Мирної ночі♥️