Привіт, мої любі читачі!

Ми вже на третині шляху мого письменницького марафону!  Сьогодні, у десятій главі, я підготувала для вас щось особливе. Я хочу, щоб ви на якийсь час забули про всі негаразди Уляни, відклали вбік те токсичне повідомлення від Вадима і просто… прогулялися.

Запрошую вас на прогулянку одним із наймагічніших місць мого рідного міста — Болдиною горою.

Сьогоднішню главу я писала не стільки про сюжет, скільки про відчуття. Я хотіла показати вам Чернігів таким, яким бачу його я. Це місто, де час уповільнюється. Де осіннє сонце заплутується у золотих кронах древніх дубів, а вітер приносить запах тисячорічної історії. Де сині куполи Троїцького собору торкаються неба, а під ногами ховаються таємниці тисячолітніх курганів.

Сьогодні Уляна та Артем просто йдуть поруч. Вони вчаться заново розмовляти, дихати цим повітрям і помічати красу в простих речах. І мені здається, що саме Чернігів, з його неймовірною енергетикою, стає тим самим лікарем, який потрібен розбитому серцю моєї героїні.

А у вас є улюблене місце у вашому місті, куди ви приходите, щоб просто «перезавантажитися» і знайти спокій? Розкажіть про нього в коментарях! 

Нова глава вже чекає на вас на сайті. Вдягайтеся тепліше (хоча б у своїй уяві), беріть гарячу каву і ходімо гуляти осінньою Болдиною горою разом!

Дякую за ваші зірочки, коментарі та неймовірну підтримку на цьому марафоні! Ваша увага — це найкраще натхнення.

 Підписуйтесь на профіль, додавайте роман «Там, де на тебе чекають» до бібліотеки й відкривайте Чернігів разом зі мною!