Сьогодні діє знижка 25% на мою зимову історію  — "Я (не) люблю зиму". Холодний світ вічної зими, в якому несподівано спалахнуло кохання. Хто ще не читав — запрошую!

Анотація:

Я ніколи не любила зиму. Мороз, сніг в обличчя — такі розваги не для мене. А ці слизькі дороги — та щоб їм! Саме через них я ледь не втрапила під автомобіль, але замість лікарні опинилася в пеклі. Майже. Мене там ніхто не смажить на вогні, навпаки — там сніг і крига. Якимось дивом я перемістилася у світ, де панує вічна зима.
Я не люблю зиму! Поверніть мене додому!
Але… Чи зможу я повернутись і не загинути під колесами того клятого автомобіля? Ніхто не знає.
І чи дійсно я захочу повертатись? Коли він дивиться на мене своїми холодними очима, мені здається, що я готова проміняти літо на вічну зиму з ним. Зрештою, не такі вже й холодні в нього очі. І сам він, здається, не такий холодний, яким прагне здаватися. 

Вона послизнулася в своєму світі і опинилася в іншому. В обіймах чоловіка, який має прокляття і не шукає кохання. І примудрилася в нього закохатись. Що з цього вийшло — читайте мою першу передплатну книгу. :) 

Вітер раптом вдарив з новою силою, і я відчула, як мої ноги починають ковзати. Рівновагу вдалося зберегти, але лише на мить. Хтось різко штовхнув мене в плече, і я не втрималася — стрімко полетіла вниз. 

— Що за чорт?! — встигла тільки вигукнути, перш ніж відчула, як холодний лід підхоплює мене, наче якась невидима сила. Схопитися не було за що і мене несло вперед, до дороги, якою мчали автомобілі. 

Мій зляканий погляд застиг на блискучих фарах автомобіля, що стрімко наближався до мене. Час, здавалось, зупинився. Серце билося так гучно, що заглушило всі інші звуки. 

— Ні! Ні-ні-ні! — в паніці заверещала я. Я спробувала зачепитися хоч за щось, але пальці лише ковзалися по снігу. — Тільки не це! Я не хочу вмирати!

Читати "Я (не) люблю зиму"! ❄️❄️❄️