Привіт, Ванільки. Ось і вийшла моя нова книга під назвою Його нота Мі) Рекомендую приєднатися до чмтання, бо буде дууже палко та гаряче)

Дитячий будинок ніколи не тішив своєю атмосферою, тож я знаходила розраду в клавішах. Попри порізи, що залишали на моїх долонях, я продовжувала грати, забруднюючи клавіші власною кров’ю. Я була дівчиною без імені, яка виступала в органному залі й паралельно рахувала дні до своєї свободи… поки один чоловік не розбив мої мрії вщент.
— Як тебе звати? — грубий голос відлунював у скронях. Я напружилася й тихо промовила:
— У мене немає імені, сер.
Він похмуро вивчав моє хвилювання, підходячи ближче. Я намагалася сховати окровавлені долоні.
— Міель, — промовив чоловік.
— Міель? — я не розуміла сенсу цього імені. Можливо, від частинки «мі», що була нотою.
— Тебе звати Міель. І відтепер ти належиш мені.