Страшна не та біль яка фізична,
Страшна та біль яка моральна,
Коли ти кохаєш по справжньому,
Віддаєшся на повну, а потім ти набридаєш
Що робити не знаєш,
Чи залишити все,
Чи може живе ще та остання надія
Яка шепче тобі на вушко,
Він зміниться, він зрозуміє тебе
А потім тиша, темрява, пустота,
Безсонні ночі, порізи на руках,
Слова болючі і сльози на очах,
Хтось зайняв твоє перше місце
Хтось важливіший.
І ті дурні слова не мають більше сенсу
3 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
Увійти❣️☀️❣️
❤️❤️❤️
Прочитала. Ну що можу сказати? Трохи по-доброму та все ж подушню. По-перше — біль в українській мові не страшна, а страшний, хоч фізичний, хоч душевний, але чоловічого роду. По-друге — трохи з римою вам теж треба потренуватися. А так доволі емоційно написано. Тож успіху вам в самовдосконаленні та розвитку, всі ми колись чогось не вміли та не могли, а хтось і досі))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати