У волоссі субтильної жінки блищали діаманти і рубіни, за які можна було купити невелике рибацьке містечко. Вона точно була старша за нас, хоча і здавалася молодою. Високі вилиці, мигдалевидні очі та гладке, немов чорний шовк, волосся приховувало справжній вік. На білому обличчі не було жодної зморшки. Мармур цієї породи не давав тріщини.
– Поділишся секретом успіху? – спитала вона, піднявши високі чорні брови.
– Тільки після того, як ти розкриєш секрет, чому на кухні готовлять срібло. І для чого ці чарівні камінчики? – втрутилися Делія.
– В твоєму голосі відчувається шепіт матінки, – зробила вона висновок, – Я Арабелла, а ви двоє, хто?
– Арабелла, в сенсі та сама Арабелла? – викотила я очі. Всі чули про Беллу Ле’Гардія, про те не всі змогли розповісти, якою вродливою була їх смерть.
– Єдина Арабелла. Інших я не знаю, – відмахнулася жінка, – Радує, що ви оцінили мою роботу. Виходить, матінка послала на цей раз не останніх дуреп по мою душу.
Про Арабеллу ходило багато чуток і не всі були погані. Кохання, смерть, ворожнеча зі Святим престолом, потім примирення, знову втеча. Все змішалося. 
– Ми не знали, що ти тут будеш, – похитала я головою, – Нам немає діла до ваших справ з Леонідою, то стара справа. Самі посварилися, самі і розбирайтесь.
– Ти не можеш брехати. Ти пила з мого келиха, я бачила це, – звела мальовані антрацитом брови жінка, – На який біс матінка прислала в мій дім двох відьом?
– Ми не знали, що це твій дім. Просимо вибачення, – нахилила голову Адель.
Якщо це була така тактика примирення, вона не могла спрацювати. Чаклунки цінують силу і нахабство. Той, хто піджимає хвіст, не може мати ані першого, ані другого. Проте, Адель я вважала винятком. Ця бестій може кого завгодно обдурити своєю дипломатією, крім мене. Сталь і дипломатія? Нісенітниці.