Гучно зітхаю, і їжа злякано тікає.
До вечора добираюся до місця призначення. Я втомився і вже погано мислю. Та й порожній шлунок постійно нагадує про себе в обох іпостасях.
Напиваюся води та влаштовуюся на нічліг.
Вранці мене будить якийсь шурхіт біля моєї морди. Розплющую очі: прямо переді мною сидить зайченя. Пухнастий клубочок довірливо дивиться на мене своїми чорними оченятами… Мені реально треба тільки відкрити пащу, зробити різкий кидок, і мій шлунок перестане болісно стискатися та бурчати від голоду. Але… я не можу цього зробити… Тільки не дитинча…
Гучно зітхаю, і їжа злякано тікає. Підіймаюся та йду до річки. Напиваюся до схочу річної води, голосно всмоктуючи її великими ковтками. На моє щастя, мені трапляється кілька рибок. Це надто мало, але краще, ніж нічого.
Оновлення щодня о 00:00!
5 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЯкий же Каріон добрий хлопець. Навіть важке дитинство його не зробило злим. Мабуть, це він у матір пішов?
Анна Лященко, Не в Остера це точно!
Яке миле...
Дієз Алго, Дякую!
Завтра наздожену текст) І появиться сенс читати анонси)
А поки що ❤️❤️❤️
Анна Лященко, Саме так)
Який він же добрий!
Наталія Діжурко, Це є...))
Дякую!
Дуже милий фрагмент ♥️ Дякую ✨
Люсі Лі, Дякую!
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати