Мирної ночі, мої хороші!

Запрошую до нового розділу роману, "Няня для сина мільйонера".

✨✨✨

— Я хочу стати мегакрутим дизайнером. Хочу кар’єрного росту, хочу розвиватися. Пізнавати щось нове у світі дизайну, — вона важко видихає та без емоцій додає: — А що мене чекає в роботі няні? Та ніщо. Повна деградація...

Останні слова дівчини зачіпають мене за живе. Різко підіймаюся. При тому, що розумію — вона права, моє невдоволення надто сильне. Підходжу до дівчати, зупинившись зовсім поруч. Відчуваю, як емоції в мені спалахують з новою силою, а ще мене дивує те, що вона стоїть, мов вкопана, і поводиться так, наче мене поруч немає.

— Кіро, ви можете наводити тисячі правдивих аргументів, я все одно вас нікуди не відпущу.

Кіра повільно переводить погляд на мене й зухвало заявляє:

— Не маєте жодного права на це, Дем’яне Тарасовичу. Я не ваша власність. І якщо ви не в курсі, я в неділю повернулася не тому, що ваш Максим Владиславович мене просив... — вона опускає погляд і випалює: — Я повернулася заради Артемка.

Стою, мов вкопаний. Все всередині кипить. Її бунт страшенно дратує мене. Адже я чудово розумію, що мені потрібно мільйон няньок, аби обрати серед них таку, як Кіра. Стримую свій запал та намагаюся говорити спокійно.

— Кіро Володимирівно, ви розумієте, наскільки ви важливі для малого? Ви можете хоч уявити, що буде з моїм сином, якщо ви підете?..

Продовження тут...

Приємних емоцій, тиші та спокою!