Вітаю!

Романи"ПЕРЕСЕЛЕНКА" — оновлено!

Уривок

— Тату, а що відбувається? — втручається донька.

Те, чого я найбільше боявся, таки сталося. Набираю повні легені й відповідаю:

— Звільнення кадрів, люба. Неля Сергіївна не може впоратися зі своєю роботою...

— Це неправда!.. — зухвало перебиває мене білявка.

Настя хмикає й підіймається, пильно змірявши дівчину, питає:

— А яка ж правда, Нелю Сергіївно? Може, розповісте? А то вже цікаво...

Білявка кліпає, зиркаючи то на мене, то на доньку, і мовчить.

Настя обходить колом її зі закладеними на грудях руками і холодно кидає:

— Можете не відповідати. Відповідь усім відома, — надто впевнено заявляє моя дівчинка. — Ви, як тільки прийшли сюди, хлопці з тракторної бригади ставки ставили, вийде у вас чи ні...

— Настю, — гримаю я, бо ж знаю, як донька не любить отаких вішалок.

— Що вийде? — ніби не розуміє, перепитує Неля.

— Спокусити мого тата, — випалює без докору совісті донька. — Не сперечатимусь, ви красиві, привабливі, але це всі плюси. Тож ще з самого початку було зрозуміло, що ваша інтрига провалиться. Моєму татові подобаються скромні дівчата, розумні та з душею... — вона розвертається до мене. — Тимуре Миколайовичу, я додому. Якщо буду потрібна — я на зв’язку.

Я лише спантеличено кліпаю. Насправді чекав, що Настя, як у шістнадцять, ставитиме всіх на місце з образою. Та, схоже, вона виросла. В душі хмикаю: як же вірно вона описала мої вподобання. Тож пильно зиркаю на білявку й наказую:

— Нелю Сергіївно, чекаю від вас заяву на звільнення. По-іншому не буде.

Книга тут...

Приємного читання!