Візуал до "Схиблених". Сирота з нетрів.

Раночку, дорогі співвітчизники))

Продовжуємо серію ілюстрацій до циклу "Четверо схиблених". Хто ще не читав - ось частина 1, частина 2. На черзі остання (але від того не менш важлива) з четвірки головних героїв.

Марія. Просто Марія. Ні, це не відсилка до назви серіалу xD Крім імені, в неї є й прізвище, але воно лишилось там, де й решта її минулого - у рідному вимірі.

Вона народилась у розвинутому високотехнологічному світі... Але в такому місці, що ворогу не побажаєш. Фавели Неополісу - точно не краще місце для життя. Бандитські розбірки, перестрілки й поножовщина, розбій та грабунок, наркотики - кожен виживає як може, й кожен сам за себе.

Рано втративши батьків, Марія багато років поневірялась по вулицях - порпаючись по звалищах, тусуючись з однією з вуличних банд або перебиваючись випадковими підробітками. Врешті, рятуючись від поліцейської облави, стрибнула у стихійну просторову аномалію, яка й привела її до Дикого Світу.

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Юреніка
11.12.2025, 20:52:23

Друга ілюстрація - чудова

Очерет
11.12.2025, 20:59:06

Юреніка, так, вдала вийшла ілюстрація)) А головне - з першого разу ;)

Інші блоги
Навіщо героям автор? ♥
…Щоб хапатися за блокнот і записувати все, що вони витворяють :D Не лізти в їхні особисті стосунки й сварки, підлаштовуватися під їхній характер та у жодному разі не диктувати їм, як жити! Я от декілька разів не
Гра - угадайка!
А давайте пограємо? Вже завтра стартує довгоочікувана новинка “Потраплянка для лиса” і я в нетерплячому очікуванні! Дуже хвилююся чи сподобається вам, хто з героїв стане вашим фаворитом та посяде окреме місце
Дев'ять ХвостІв
У старих легендах куміхо можуть бути лише міфом. Але що, якщо легенди не вигадували? Що, якщо серед людей справді живе той, хто має дев'ять чорних хвостів? Той, хто сильніший, швидший і старший за будь-яку
Муза.
Пишить в кого яка. Моя пішла. З якого переляку? В соплях, в сльозах, ба ледве не обсерлась з переляку. Манив солодким. Не вилазить. Дулі крутить. Вилазь! Тінь Жаху треба рятувати.
Це вам не санаторій, пане Назаренко...
Час у камері тягнеться болісно повільно. Під стелею моїх «хором» розташоване невелике заґратоване віконце, і я спостерігаю крізь нього, як густіють сутінки. Минає час обіду, а потім і вечері… Їжу не приносять, на
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше