Сірий півмісяць це не просто роман. Це книга, в якій дівчина обрала кохання, яке колись розбило її серце. Але знову мала впевнитись в тому, що час не просто лікує. Він змінює людей поруч. 

Тому хочеться трохи кинути інтриги в розуміння їхньої взаємодії. 

Кай називав Луну "Місяцем" з першої зустрічі. Він пронесе цю лінію не тільки на своїй шкірі, як тату. Вона та, хто змінила його. Але шлях його буде довгим і не завжди приємним. 

Поки його долоні ніжно перебирали волосся, я помітила тату біля його серця — маленький повний місяць. Раніше я не придивлялася так близько, бо Кай рідко був без футболки. Тепер цей маленький символ притягував мій погляд, мов магніт.

Він був голий постійно. Просто ти не туди дивилась.

Я провела пальцями по лівій частині його грудей, тихо спитала:

— Коли ти зробив це тату?

Руки Кая на моїй голові ненадовго завмерли. Збентеження стягувало мій скальпель без жодного руху пальців.

— Після зустрічі з тобою... Коли повернувся додому, — не дивлячись в очі, він вдарив мене прямо в серце.

Тоді ж чому він не знайшов тебе після відпочинку?

Питання виходило на перед, затуляючи очі димчастою плівкою. Попіл минулого різав повіки, відкриваючи погляд в теперішнє.  

Я стиснула долоні, стримуючи власну цікавість, і ледь чутно сказала:

– Це... дуже романтично.

Він нахилився ближче і подивився мені прямо в очі:

– Хотів назавжди лишити частинку тебе у своєму серці.

Його губи торкнулися моїх — м’яко, з присмаком м’яти, ніжно і глибоко.

– Тепер ти моя, а я твій. Все так, як має бути.

Точно не хочеш запитати, що було між «хотів лишити частинку» і «все так як має бути»?

Розкажіть і ви про цікавинки у парах ваших книг) Давайте зробимо міні челендж, де ви зможете поділитись особливостями, які зачеплять і підштовхнуть прочитати ваш твір❤️