Ми любимо говорити про магію книжок: як вони відкривають нові світи, лікують душу, змінюють свідомість. Але рідко торкаємось неприємних кутів цього світу — тих, де книги, автори та читачі дивляться одне на одного з недовірою.

Бо правда в тому, що цей трикутник тримається на напрузі.

Автори. Вони — божевільні мрійники й реалісти водночас. Пишуть ночами, відмовляються від сну, вкладають у текст себе до останньої краплі. Але часто їх роботу зводять до фрази: «Ой, книжка задовга» або «Чому вона не безкоштовна?».

Читачі. Вони хочуть якісних історій, але нерідко очікують, що автор «віддасть» їм роман безкоштовно, ще й буде вдячним за лайк. Ми живемо у світі, де за каву люди готові платити 80 гривень, а за книгу, яка писалась роками, — шкода й половини цієї суми.
 

Книги. Вони стоять посередині цього конфлікту. Кожна книжка — це дитина двох світів: авторської праці та читачевого вибору. Але якщо автори не отримують підтримки, книги народжуються рідше. Якщо читачі не довіряють авторам, книги зникають у потоках однотипних текстів.

І тут хочеться поставити питання з гострим присмаком:
 

Чи не ми робимо з книги розвагу на 5 хвилин замість діалогу, що змінює життя?

Бо література — це не просто «контент». Це не швидкий ролик у стрічці соцмереж. Це жива тканина культури. Якщо ми її не підживлюємо, вона висихає.

Тож, може, час читачам чесно подивитись на авторів як на людей, які працюють. А авторам — сміливіше заявляти про цінність своїх творів. Інакше ми ризикуємо лишитися в країні, де книги існують лише як красиві декорації, а не як серце суспільства.