Вітання всім! 

Запрошую до знижки на роман, Анастасії-Валеріх та Андрія.

Уривок

Увійшла в приймальню шефа. Анжелочка зістрибнувши з місця, поправила окуляри, міряючи її з ніг до голови. Ледь не затинаючись попередила.

— Шеф, дуже злий.

Анастасія лиш посміхнулася, тепер вже було байдуже.

— Дякую, Анжело. Не хвилюйся, все буде добре.

— Ти впевнена? — Налякано перепитала секретарка.

Анастасія лиш погоджуючись кивнула головою, подалася до дверей шефа, не чекаючи доки про неї повідомить секретар. До цієї вимушеної відпустки, вона б нізащо, так не вчинила, а зараз йшла на пролом, не лякали наслідки. Постукала у двері, й не чекаючи дозволу, зникла за ними.

Шеф — літній чоловік з сивиною у скронях, привабливої зовнішності, сидів за своїм робочим столом.

— Здрастуйте, Ігорю Васильовичу! — Викликали?

Чоловік поправив окуляри, а потім знявши їх, довго дивився на жінку навпроти. Мабуть, його теж дещо спантеличив її зовнішній вигляд.

— Здрастуйте, Валеріє Романівно! — Нарешті без емоцій промовив шеф. — Проходьте, присідайте.

Впевнено підійшовши, Анастасія присіла навпроти шефа, і так само рішуче промовила.

— Я вас слухаю, Ігорю Васильовичу.

Чоловік важко зітхнув. Заклопотано кілька секунд дивився на жінку.

— Валеріє Романівно, справа у тім... — Чоловік зробив паузу, потер брову, а тоді різко додав. — Вам доведеться написати заяву на звільнення, за власним бажанням.

— На підставі чого? — Примружившись впевнено запитала, адже від цих новин мороз пробігся тілом. Підозрювала, що її чекає, та прийняти це не так легко. Хоча цікавило як пояснить все шеф.

Чоловік схрестив пальці рук. Помітно нервував, голос звучав здавлено.

— Розумієш, Валеріє, ти справний відповідальний фахівець... — Мені не хочеться втрачати такі цінні кадри як ти, але... — Чоловік замовк виглядав пониклим.

— Роман, попросив?!! — Перебила його Анастасія. Раніше вона б ніколи не дозволила собі перебити шефа, а зараз почувалася як ніколи впевнено.

Ігор Васильович довго дивився на Анастасію та мовчав.

— Дайте аркуш і ручку. — Не чекаючи більше пояснень попросила.

Зітхнувши шеф подав жінці те, що вона просила. Кілька хвилин і заява була написана. Посунула її шефу разом з ручкою.

— Ігорю Васильовичу, у мене до вас прохання. Віднесіть, будь ласка, цю заяву у відділ кадрів самі. Не маю бажання пояснювати всім чому звільняюся. — Тихо попросила.

Шеф в котре зітхнув і невдоволено заговорив.

— Тому, що чоловік покидьок. Я б послав його куди по далі, куди йому дорога, але є один нюанс Валеріє, який не дозволяє мені цього зробити. Мені прикро.

Знижка тут...

Приємного читання!!!