Я з дитинства не люблю, коли мені кажуть "тобі пощастило" або "та це ж так просто було", бо за всіма цими пощастило та просто стоїть купа сил, енергії, часу. І от всі ці свої почуття я вклала в сцену з глави 33 книги Та, що купила вітер. Сподіваюсь, мені вдалося передати те, що накипіло за багато років.

У цей момент до вух Морріган долетів уривок шепоту двох дівчат, що сиділи в кутку.

— ...дивись-но, виявляється, це так просто, — прошепотіла одна. — Потрібно лише знайти собі багату капітанку, і ти вже пані...

Лють Морріган спалахнула миттєво. Веселий настрій зник, поступившись місцем крижаній люті.

— Просто?! — її голос пролунав, як удар грому, змусивши всіх здригнутися. 

Вона зробила крок у бік дівчат. 

— Ти вважаєш, що пройти через пекло работоргівлі, бути проданою садисту, ледь не померти на невільничому ринку — це "просто"?!

Дівчата зблідли від жаху. Морріган уже готова була схопити одну з них за волосся, коли відчула на своєму лікті легкий, але твердий дотик.

Це була Амара.